Справа № 22-4274 \ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Варакіна Н.Б.
Категорія 45/23 Доповідач – Савченко С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого – Вербицького В.С.
Суддів – Савченко С.О.,
Фомічова С.Є.
при секретарі – Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Компаніївського району в інтересах Компаніївської районної державної адміністрації та Компаніївської селищної ради на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Компаніївського району в інтересах Компаніївської районної державної адміністрації та Компаніївської селищної ради звернувсь до суду з позовом в якому просив зобов*язати ОСОБА_2 вчинити певні дії та відшкодувати шкоду.
В заяві прокурор зазначив, що між ОСОБА_2 та Компаніївською райдержадміністрацією 01.06.2004 року укладений договір оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб. Умовами договору заборонена зміна цільового призначення земельної ділянки. Але ОСОБА_2 в прибережній захисній смузі самочинно побудував житловий будинок, тобто використовує землі водного фонду не за призначенням, чим спричинив селищній раді шкоду в сумі 145 грн.01 коп. Прокурор вважає, що будівля підлягає знесенню або перебудові.
Рішенням Компаніївського районного суду від 12 травня 2010 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції не погодивсь з доводами прокурора, що відповідач змінив цільове призначення земельної ділянки.
В апеляційній скарзі прокурор просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Позивач посилається на неправильне застосування судом матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Перевіривши за матеріалами справи рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв’язку з зведенням будівлі на прибережній захисній смузі земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2, якому ділянка передана на умовах оренди із земель водного фонду.
Ухвалюючи рішення суду про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 01 червня 2004 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 11.4693 га. з яких 8.8116 га під ставком та 2.5182 га прибережної захисної смуги. Земля передана ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб (а.с.7-10). Даним договором цільове призначення земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення, хоч в дозволі на спеціальне водокористування цільове призначення землі визначено як земля водного фонду (а.с.43-44).
Відповідно п.п. «а» та «б» ч.1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, іншими водними об’єктами, болотами та островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.
Суд першої інстанції вірно визначив цільове призначення земельної ділянки як землі водного фонду.
Згідно ч.4 ст.59 ЗК України органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись громадянам на умовах оренди земельної ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острова для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.
ОСОБА_2 земельна ділянка отримана в оренду для рибогосподарських потреб і використовується за її цільовим призначення - для риборозведення, що підтверджується актами про виконання робіт з випуску водних живих ресурсів за 2004, 2008, 2009 роки (а.с.37-39), оскільки нецільовим використанням земельної ділянки визнається фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки в користування, в т.ч. в оренду.
Ст.. 61 ЗК України говорить про те, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності і уздовж річок, навколо водойм забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
На підтвердження нецільового використання земельної ділянки та на порушення режиму її використання позивач посилавсь на протоколи про адміністративне правопорушення від 14.04.2009р., від 1.03.2006 року, в яких іде мова про зведення ОСОБА_2 на прибережній захисній смузі господарської будівлі без дозволу на будівництво, притому в одному протоколі зазначена господарська будівля, в іншому-жилий будинок (а.с.14-16,19).
Згідно вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не заперечував факт побудови ним біля ставка господарської будівлі для зберігання різних вантажів, інвентаря, проживання охорони та пояснив, що дана споруда закладена без фундамента, камінням обкладені стіни на висоту фундамента.
В п. п 4 п. 2 «Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року №982 зазначено, що стаціонарна мала архітектурна форма – це тимчасова одноповерхова споруда для провадження підприємницької діяльності висотою не більше 4 метрів, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. м., виготовляється з полегшеного матеріалу, закладається без фундаменту і розміщується на підставі рішення відповідної селищної ради.
На розміщення тимчасової господарської будівлі на території орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 Компаніївською селищною радою 24 червня 2005 року наданий дозвіл(а.с.36). В відношенні інших вимог згаданої постанови КМУ позивач не надав суду належних доказів який саме об'єкт збудований відповідачем в прибережній захисній смузі, якою площею, чи має він фундамент, чи тільки обкладений камінням, для чого використовується будівля, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що будівля на орендованій земельній ділянці є стаціонарною малою архітектурною формою і використовуються для підприємницької діяльності – для забезпечення рибогосподарської діяльності, зведена на підставі дозволу селищної ради. За даних обставин не підлягають задоволенню вимоги позивача про усунення порушень земельного законодавства шляхом знесення будівлі або її перебудови.
Вірним є посилання суду і на вимоги ч.3 та ч.4 ст.61 ЗК України та ч.2 ст.48 ВК України, оскільки відповідачу наданий дозвіл на спеціальне водокористування – для задоволення рибогосподарських потреб.
Відшкодування шкоди може мати місце при її спричиненні, оскільки в судовому засіданні зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки не знайшла свого підтвердження, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення шкоди.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримав норми процесуального законодавства при з'ясуванні обставин і фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, їх прав та обов’язків, дав належну оцінку доказам, якими ці обставини підтверджувались, наведені в апеляційній скарзі доводи правильного по суті рішення не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права, які б призвели до помилкового вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303,п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий суддя
Судді