Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -653/2010р . Справа № 22-3544/2010 Головуючий 1 інстанції: Адаменко І.М.
Категорія: 57 Доповідач: Белінська І.М.
У Х В А Л А
Іменем України
06 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Белінської І.М.
суддів – Чорнобривець О.С., Гайсюка О.В.
при секретарі – Ткач І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни і компенсацію, -
В С ТА Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом. Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося в повному, просила визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки та забезпечити виплату щомісячної допомоги, а також компенсацію недоплаченої суми відповідно до індексів інфляції.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення в розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону, зобов’язав здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду та задовольнити позов в повному розмірі.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Посилається також на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати за зазначений період, оскільки з цього часу права позивача підлягають захисту.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Безпідставними є також доводи позивача про необхідність задоволення позову в повному обсязі, зокрема, стягнення компенсації внаслідок порушення строку виплати пенсії, оскільки така вимога не ґрунтується на законі. Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Наведене свідчить, що компенсація виплачується в разі несвоєчасної виплати нарахованої суми пенсії, а в даному випадку підвищення до пенсії позивачці не нараховувалось.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314 ч.1 п.1, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі відхилити, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області І.М. Белінська