ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" липня 2010 р. м. Київ К-21645/10
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.
суддів: Головчук С.В.
Розваляєвої Т.С.
Рецебуринського Ю.Й.
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі №2-а-1735/09 за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради та селищного голови про скасування рішення, визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов’язання до дій та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся 25 березня 2009 року із позовом (арк. справи 1-4) до Селищного голови Володимирецької селищної ради та Володимирецької селищної ради, про:
- визнання протиправними та незаконними дій (бездіяльності) селищного голови щодо формалістичного і необ’єктивного розгляду неодноразових усних та письмового звернень на предмет підписання державного акту на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, а також винесення на розгляд і підписання формальних, незаконних і безпідставних рішень ради №830 від 29 січня 2009 року та №850 від 10 березня 2009 року, видворення його представника із зали засідання сесії ради при розгляді його звернення та зволікання у підписанні згадуваного акту на землю;
- скасування рішення сесії Володимирецької селищної ради від 29 січня 2009 року №830 як такого, що не потребує розгляду даного питання на сесії ради;
- скасування рішення сесії Володимирецької селищної ради від 10 березня 2009 року №850;
- стягнення з відповідачів в особі селищного голови та Володимирецької селищної ради в особі розпорядчих органів на користь позивача моральної шкоди у розмірі по 3000 грн. (три тисячі) з кожного;
- зобов’язання відповідачів в особі селищного голови підписати державний акт та наявну іншу документацію на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2010 року (суддя Іванків О.В.), (арк. справи 78-79) позов ОСОБА_1 задоволений частково, визнані протиправними дії Володимирецького селищного голови Осмоловича О.Г. по відмові у підписані Державних актів на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_1 та винесенні даного питання на розгляд сесії селищної ради; зобов’язано Володимирецького селищного голову Осмоловича О.Г. в установленому законом порядку підписати Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №008530 та серії ЯЗ №008531, виготовлені на ім’я ОСОБА_1; визнано протиправними та скасовано рішення сесії Володимирецької селищної ради №830 від 29 січня 2009 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1»та №850 від 10 березня 2009 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 та приведення рішень селищної ради у відповідність до вимог чинного законодавства»; стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди; стягнуто з Володимирецького селищного голови Осмоловича Олександра Григоровича на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди;
Зазначеним рішенням суду також стягнуто з Володимирецької селищної ради, Володирецького селищного голови Осмоловича Олександра Григоровича солідарно, пропорційно до задоволених позовних вимог, в дохід держави: судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн. та, з посиланням на частину першу статті 94 КАС України, стягнуто з місцевого бюджету Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 500 (п’ятсот) грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року (судді Яворський І.О, Обрізка І.М., Сапіга В.П.), (арк. справи 112-115) апеляційну скаргу Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області залишено без задоволення, постанову Володимирецького районного суду Рівенської області від 16 липня 2009 року у справі №2-а-1735/09 – без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Володимирецька селищна рада подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій у справі та прийняти нове рішення про відмову позивачу у позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Володимирецької селищної ради від 28 вересня 2005 року №614 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га по вул. Проектна 1 в смт. Володимирець (арк. справи 11). Пунктом третім зазначеного рішення позивача було попереджено про заборону забудови без технічної документації на забудову та дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом третім рішення ради від 10 березня 2009 року №850 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 та приведення рішень селищної ради до вимог чинного законодавства»пункт другий рішення ради №614 від 28 вересня 2005 року був викладений в наступній редакції: «Надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,2187га, в тому числі 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,0687 га для ведення особистого селянського господарства».
Рішенням ради від 28 березня 2007 року №265 (арк. справи 12-13) позивачу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в смт. Володимирець по вулиці Проектна 1, площею 0,25 га, в т. ч. 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; 0,10 га –для ведення особистого селянського господарства ( № 4 у додатку до рішення). Пунктом другим даного рішення було зобов’язано жителів смт. Володимирець, яким передано у приватну власність земельні ділянки, виготовити державні акти і використовувати дані земельні ділянки за цільовим призначенням.
Як вбачається з матеріалів справи, за цим же номером і від цієї ж дати прийняте ще одне рішення ради щодо передачі позивачеві у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (арк. справи 24).
Судовим рішенням зазначено, що на виконання пункту другого вказаного позивачем рішення було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту. До матеріалів справи зазначена технічна документація не долучена.
Пунктом першим рішення Володимирецької селищної ради від 10 березня 2009 року №850 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 та приведення рішень селищної ради до вимог чинного законодавства»внесені зміни у пункт перший рішення №265 від 28 березня 2007 року –в частині зміни площі земельної ділянки з 9,845га на 9,595 га., а пунктом другим –з додатка рішення виключена позиція 4.
Колегія суддів зазначає, що рішення №614 та №265, в які внесені зміни, мають різні правові навантаження, перше –щодо підготовки проекту землевідведення, друге –щодо передачі у приватну власність земельних ділянок.
Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, а також договорів оренди землі передбачений Інструкцією, що затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року за номером 43, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року, є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України (надалі Інструкція), підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин відповідно до частини третьої статті 9 КАС України.
Пунктом 1.18 вищенаведеної Інструкції передбачено, що при надані земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акту обов’язково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.
Послідовність робіт зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в порядку, передбаченому розділом другим Інструкції. До підготовчих дій, передбачених пунктом 2.2 даного розділу належить аналіз проекту відведення земельної ділянки.
З огляду на аналіз зазначених положень, колегія суддів зазначає, що факт виконання позивачем рішення ради №614 від 28 вересня 2005 року щодо підготовки проекту відведення у власність земельної ділянки під час розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційного провадження не досліджувався, матеріалами справи не доведений. Відтак посилання судів на пункт п’ятий рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 є безпідставним. За висновком Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Факт виконання (або не виконання) рішення ради судами не встановлений, що само по собі унеможливлює оцінку правомірності рішень ради від 10 березня 2009 року №850 та від 29 січня 2009 року №830.
Колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам частини четвертої статті 79 КАС України в матеріалах справи в оригіналі або засвідченій судом копії рішення ради відсутні. Долучені судом до матеріалів справи ксерокопії рішень ради не відповідають вимогам письмових доказів, внаслідок чого обставини щодо прийняття або не прийняття спірних рішень є невстановленими. Не долучені до матеріалів справи також документи, що стали підставою прийняття спірних рішень, зокрема генплан забудови смт. Володимирець, що наведено в рішенні №830.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення маральної шкоди, суди попередніх інстанцій не встановили її характер, не обґрунтували розмір шкоди, вину відповідачів –всупереч правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Розподіл судових витрат був здійснений судом першої інстанції та залишений без змін судом апеляційної інстанції без врахування норм частини першої статті 94 КАС України.
Відповідно до згаданої статті, у випадку ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує здійснені нею та документально підтверджені судові витрати із відповідного місцевого бюджету –якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування (його посадова чи службова особа). Натомість, відшкодування витрат було стягнуто безпосередньо з відповідачів –без врахування положень пункту третього Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України.
З посиланням на частину першу статті 94 КАС України судом першої інстанції стягнуто, а судом апеляційної інстанції погоджено, з місцевого бюджету на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 500 (п’ятсот) грн.
Колегія судів з приводу питання компенсації судових витрат позивачу зазначає, що частиною першою статті 87 кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До складу останніх відносяться і витрати на правову допомогу. За загальним правилом витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Сторона, яка не є суб’єктом владних повноважень і виграла справу, має право на компенсацію судових витрат іншою стороною, зокрема й витрат на правову допомогу –але в межах, встановлених законом, а до прийняття відповідного закону і набрання ним чинності –Кабінетом Міністрів України, про що зазначено пунктом два розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27 квітня 2006 року №590.
Вирішення питання компенсації витрат на правову допомогу здійснене судом першої інстанції в порушення наведених норм.
З огляду на зазначене, є наявними підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, відповідно до частини другої статті 227 КАС України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі №2-а-1735/09 –задовольнити частково.
Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі №2-а-1735/09 –скасувати.
Направити справу №2-а-1735/09 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Володимирецького районного суду Рівненської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: