Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-174/2010р.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Путильський районний суд Чернівецької області у складі : головуючого судді Лисака І.Н.
при секретарі Явніцкій І.І.
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила об’єднану цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 до Розтоківської сільської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради про оформлення права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, договору дарування житлового будинку та про встановлення факту своєчасності прийняття спадщини, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно по закону,
З ’ Я С У В А В :
ОСОБА_1 відповідно до доручення від 25.05.2009 року звернулась 23.04.2010 року в інтересах ОСОБА_7 до суду із вищевказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що за період проживання в шлюбі бабусі та дідуся позивача, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_4 був побудований житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_1. 16 січня 1996 року ОСОБА_8 заповіла своє майно ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Стверджує, що довіритель позивача ОСОБА_7 прийняла спадщину, що складало Ѕ частини вищевказаного нерухомого майна, але через перенесений стрес та хворобу не звернулась із відповідною заявою до нотаріальної контори, але фактично вступила в його управління. Крім того, 16 липня 1996 року інший співвласник, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_7 другу половину даного будинковолодіння, що було посвідчено договором дарування Путильською державною нотаріальною конторою. Таким чином, бажаючи зареєструвати успадковане та подароване майно, приблизно в серпні 2008 року ОСОБА_7 звернулась в Розтоківську с/р, де довідалась про рішення виконкому, яким 24.03.2005 року було надано дозвіл на оформлення права власності спірного будинковолодіння за ОСОБА_4, який в свою чергу 29.06.2005 року 48/100 частини подарував ОСОБА_5 Через те, що ОСОБА_4 фактично дане майно не належало, просить визнати недійсним рішення виконкому та всі пов’язані з ним договори, свідоцтва про право власності, визнати спірний будинок станом на 25.01.1996 року спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та встановити факт своєчасності прийняття спадщини ОСОБА_7
ОСОБА_4 пред’явив зустрічний позов, яким через неприйняття спадщини ОСОБА_7 просить визнати за ним право власності на 1/2 частину будинковолодіння як спадкоємця за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_8
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги відповідно до викладених в заяві обставин, в силу ст.31 ЦПК України збільшили вимоги про визнання за ОСОБА_7 права власності на спірний житловий будинок, а зустрічний позов не визнали.
Представник Розтоківської с/р ОСОБА_3 визначитися щодо позову не в змозі та просить прийняти законне рішення на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_4 заперечив щодо уточненого позову ОСОБА_7 та просить задовольнити його зустрічний позов. Ним визнано підписи в договорі дарування, за яким він свою частку в 1996 році подарував ОСОБА_7, але заперечив щодо тверджень позивача про те, що ОСОБА_7 систематично проживала в с. Розтоки. Вказує на те, що задоволення первинного позову змусить його виселитися із будинку.
Відповідач ОСОБА_9 уточнений позов не визнала та попросила суд в силу п.3 ст.267 ЦК України застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Пояснила суду, що з 2000 року доглядала за будинком, несла витрати по його утриманню, а тепер залишається на вулиці.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали суду, що ОСОБА_7 доглядала ОСОБА_8 до її смерті, а після її смерті проводила обряди поховання, поминальні обіди у 9, 40 днів та 6 місяців, періодично разом із сім’єю у вихідні дні приїжджала до батька допомагати по господарству, а саме: проводила поточні ремонти, прала білизну, розпорядилася особистими речами покійної матері. Після появи у батька другої дружини – ОСОБА_5, та виїзду на роботу за кордон відвідування ОСОБА_7 батька стали рідшими.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали суду, що проживають в с. Розтоки та бачили, як після смерті дружини ОСОБА_4 один раз прав собі речі, а його доньку – ОСОБА_7 під час відвідування ОСОБА_4 не бачили, хоча підтвердили прийняття нею участі у поховальних та поминальних обрядах, а також не виключають можливість періодичного її приїзду провідати батька, оскільки могли і не зустрічатися.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши додані до позовної заяви документи, суд прийшов до висновку про задоволення збільшених первинних позовних вимог та у відмові задоволення зустрічного позову з наступних підстав.
Із пояснень сторін судом встановлено, що спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 за життя належало подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_8, що і не оспорюється сторонами по справі. Керуючись п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.2 прикінцевих положень Сімейного кодексу України, дані спірні відносини регулюються ЦК УРСР від 1963 року та Кодексом про шлюб та сім’ю УРСР від 1969 року. Таким чином, в силу ст. 22, 28 КпШС станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 майно належало подружжю в рівних частках.
З пояснень ОСОБА_4 та показів свідків встановлюється, що ОСОБА_7 після смерті матері відвідувала батька, приймала участь у ведені господарства, проводила поминальні обряди. Проживання її в іншому населеному пункті зі своєю сім’єю та наявність роботи перешкоджало постійно знаходитись в господарстві с. Розтоки, про те, періодичні відвідування батька, хоча і у вихідні дні, допомога у ведені господарства свідчать про небайдужість до пам’яті матері, їх з батьком господарства та долю самого батька. ОСОБА_4 не заперечував та не перешкоджав доньці та її членам сім’ї приймати посильну участь у ведені господарства. Таким чином, враховуючи наявність заповіту, яким 16 січня 1996 року ОСОБА_8 заповіла усе своє майно ОСОБА_7, що визнано відповідачами, ОСОБА_7 своїми діями фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що в силу ст.549 ЦК УРСР свідчать про прийняття спадщини, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 складала 1/2 частину спірного будинковолодіння. На право обов’язкової частки в спадщині ОСОБА_4 в силу ст.535 ЦК УРСР не підлягав, а передбачених ст.553 ЦК УРСР відмов від спадщини не було. З цих самих причин відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4
Своєю 1/2 частиною спірного будинковолодіння ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, а саме подарував ОСОБА_7, про що свідчить договір дарування, посвідчений нотаріусом Путильської держнотконтори за № 222-ДС 16 липня 1996 року та зареєстрований виконкомом Розтоківської сільської ради 18 липня 1996 року за реєстром № 15. Даних про визнання договору недійсним відповідачами не надано. Таким чином, відповідно до заповіту та договору дарування, після спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_8, а саме з 26 липня 1996 року власником жилого будинку, який числиться в погосподарський книзі Розтоківської сільської ради №3 особовий рахунок № НОМЕР_1, стор. 89, була ОСОБА_7, що дає підстави суду задовольнити вимогу про визнання за нею права власності на цей будинок.
Враховуючи перебування з 26 липня 1996 року будинку у власності ОСОБА_7 рішення виконкому Розтоківської сільської ради від 24 березня 2005 року №13/3 про оформлення права власності на житловий будинок з господарським спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 суперечило ст. 321 ЦК України, який вже діяв на момент його прийняття, отже є незаконним, внаслідок чого керуючись ст. 21 ЦК України підлягає скасуванню.
В свою чергу, на підставі даного незаконного рішення було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 570872 за ОСОБА_4, що тягне за собою також його скасування. Аналогічно, договір дарування від 29.06.2005 року, за яким ОСОБА_4 подарував 48/100 частини будинковолодіння ОСОБА_5, є оспорюваним позивачем, на момент укладення внаслідок порушення ст.321 ЦК України не відповідав вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, отже в силу ч.3 ст. 215 ЦК України є недійсним, та в силу ч.1 ст.216 ЦК України не може створювати юридичних наслідків для ОСОБА_5 щодо перебування частини будинку у її власності.
Суд також не вбачає підстав відповідно до заяви ОСОБА_5 застосувати наслідки спливу позовної давності у зв’язку з перебігом 5-ти років з часу прийняття Розтоківської сільською радою оспорюваного позивачем рішення, оскільки в силу п.4 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність на такі види вимог не поширюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.2 прикінцевих положень Сімейного кодексу України, ст.549 ЦК УРСР, ст.ст.22, 28 Кодексу про шлюб та сім’ю, ст.ст. 21, 203, 215, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 174, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Прийняти збільшення позовних вимог та позов ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення виконкому Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області № 13/3 від 24 березня 2005 року „Про оформлення права власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, які знаходяться в с. Розтоки за ОСОБА_4” скасувати.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 570872, видане на ім’я ОСОБА_4, визнати незаконним.
Договір дарування серії ВСС № 135675 від 29 червня 2005 року, за яким 48/100 житлового будинку з відповідною частиною господарським будівель та споруд перейшло у власність ОСОБА_5, визнати незаконним.
Визнати станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 Чернівецької області, спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8.
Визнати своєчасним прийняття ОСОБА_7 спадщини, які відкрилась внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.
В зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя