Справа № 2-0-9/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2010 року Турійський районний суд
Волинської області
в складі: головуючого судді Воробей І.В.
при секретарі Ганюк З.Ю.
з участю: заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи –
Турійського районного відділу управління
Міністерства внутрішніх справ України у
Волинській області ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту його постійного проживання у м.Ковель Волинської області в період з липня 1991 року до 20 травня 1994 року, посилаючись на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_4 народився у м.Ковель Волинської області Української Радянської Соціалістичної Республіки і в липні 1991 року переїхав до вказаного населеного пункту на постійне проживання з м.Батумі Автономної Республіки Аджарія. Оскільки він станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав у належному його матері ОСОБА_3 житловому будинку АДРЕСА_1, однак не зареєстрував своє місце проживання із зазначенням адреси цього житла, то у виданому йому паспорті громадянина колишнього СРСР відсутня відмітка про прописку, яка підтверджує факт його постійного проживання на території України на момент проголошення її незалежності, й відсутність такої відмітки та втрата самого паспорта громадянина колишнього СРСР перешкоджають йому встановити свою належність до громадянства України. В зв’язку з цим просив встановити в судовому порядку факт його постійного проживання у м.Ковель Волинської області в період з липня 1991 року до 20 травня 1994 року.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав, ствердив наведені в ній факти, однак змінив заявлені вимоги і просив встановити в судовому порядку факт його постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Представник заінтересованої особи - Турійського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.
Оскільки ч.2 ст.256 ЦПК України передбачено встановлення в судовому порядку фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, і в даному випадку від зазначеного факту залежить виникнення особистих прав заявника, й іншого порядку встановлення цього факту, крім як судового, законом не визначено, то заявник ОСОБА_1 підставно звернувся з відповідною заявою в суд.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року стверджується дослідженими судом доказами.
Так, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ствердили, що дійсно ОСОБА_1 у другій половині липня 1991 року переїхав з м.Батумі Автономної Республіки Аджарія до м.Ковель Волинської області Української РСР разом з дружиною ОСОБА_7 та синами ОСОБА_8 і ОСОБА_9, після чого став постійно проживати у належному його матері ОСОБА_3 житловому будинку АДРЕСА_1 у вказаному населеному пункті, а з 21 травня 1994 року – у належному його сестрі ОСОБА_10 житловому будинку АДРЕСА_2, у якому він проживає і на даний час.
Показання допитаних судом свідків відповідають встановленим судом обставинам справи.
Зокрема, як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 06 квітня 1972 року Ковельським міським бюро запису актів громадянського стану Волинської області, заявник ОСОБА_1 дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Ковель Волинської області Української РСР і його матір’ю є ОСОБА_3 (а.с.6).
Із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 11 березня 1990 року відділом запису актів громадянського стану м.Батумі, свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, виданих, відповідно, 09 березня 1985 року і 10 листопада 1989 року відділом запису актів громадянського стану м.Батумі, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 18 червня 1994 року Ружинською сільською радою Турійського району Волинської області, видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі і є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8, 9, 11, 12).
Та обставина, що ОСОБА_1 вибув з м.Батумі Автономної Республіки Аджарія на теплоході “Грузія” 15 липня 1991 року, стверджується наявністю у нього програм дня теплоходу “Грузія” на 15 липня 1991 року та 17 липня 1991 року (а.с.29, 30).
Як вбачається з особової справи № У-19, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, впродовж 1990-1991 навчального року закінчив четвертий клас середньої школи в м.Батумі, після чого вибув з неї (а.с.26-28).
З заяви ОСОБА_1 видно, що він просив директора Ковельської неповної середньої школи № 5 ОСОБА_11 прийняти до п’ятого класу зазначеного закладу освіти його сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, вже 17 серпня 1991 року, що також стверджується і довідками загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 5 м.Ковель Волинської області від 22 лютого 2010 року № 4 та від 13 квітня 2010 року № 43 (а.с.10, 25, 38).
Разом з тим, рішенням Ковельського міського суду Волинської області від 09 лютого 1998 року у справі за заявою ОСОБА_7 про встановлення
2
юридичного факту встановлено факт її та ОСОБА_8 постійного проживання по АДРЕСА_1 за станом на 24 серпня 1991 року.
Як вбачається з паспортів громадянина України серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7, виданих, відповідно, 06 березня 1998 року і 11 березня 1998 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, на підставі рішення Ковельського міського суду Волинської області від 09 лютого 1998 року було встановлено належність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до громадянства України (а.с.13, 15-17).
Зазначеним судовим рішенням у цивільній справі, котре набрало законної сили, також встановлено, що сім’я ОСОБА_1, яка влітку 1991 року переїхала з Грузії в Україну для постійного проживання, за станом на 24 серпня 1991 року мешкала у житловому будинку АДРЕСА_1, і ця обставина, згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, так як вона встановлена щодо заявника ОСОБА_1 (а.с.39).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про громадянство України”, громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Згідно з пп.“а” п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
У відповідності до п.8 вищевказаного Порядку, для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про громадянство України”, особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає в числі інших документів копію паспорта громадянина колишнього СРСР, а в разі його відсутності – довідку органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР, і рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Як вбачається з довідки Ружинської сільської ради Турійського району Волинської області від 22 лютого 2010 року № 133, заявник ОСОБА_1 прописаний в с.Городилець Турійського району Волинської області з 21 травня 1994 року на підставі паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_8, виданного 17 квітня 1986 року Батумським МВВС (а.с.7).
Та обставина, що за станом на 24 серпня 1991 року заявник ОСОБА_1 перебував у громадянстві колишнього СРСР, стверджується також і довідкою Турійського РВ УМВС України у Волинській області від 22 липня 2010 року, так як паспорт громадянина колишнього СРСР у нього відсутній (а.с.54).
Таким чином, оскільки в судовому засіданні на підставі показань свідків та досліджених матеріалів справи доведено той факт, що дійсно ОСОБА_1 за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України за адресою АДРЕСА_1 і перебував у громадянстві колишнього СРСР, але не має паспорта громадянина колишнього СРСР і, відповідно, відмітки у ньому про прописку, що підтверджує факт його постійного проживання на території України на зазначену дату за вказаною адресою, то заяву ОСОБА_1 слід задовольнити й встановити факт, який він просить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.60, 212–215, ч.ч.1, 2 ст.234, ст.235, ч.2 ст.256, ч.1 ст.259 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Головуючий: