Справа № 2-681/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем                  України

14 липня 2010 року                              Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                                         Школи М.Г.,

за участі секретаря                                 Яковини Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевці справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА та просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА незаконними та зобов’язати виплатити йому недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Позивач свої позовні вимоги мотивує наступним чином.

Він   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до ІІ категорії виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  

В квітні 2010 року він звернувся з письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рік, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

На вказану заяву він отримав письмову відповідь від відповідача в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. При цьому йому роз’яснено, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати і проводяться в порядку, визначеному вказаними постановами Кабінету Міністрів України. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яке регулює дані питання.

Так, дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік було зупинено п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.

Ст.28 п.11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної одноразової допомоги здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Так, йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 грн. – 26.10.2007 р., за 2008 рік в сумі 100 грн. – 14.07.2008 року, за 2009 рік в сумі 100 грн. – 07.10.2009 року.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік" установлено з 1 жовтня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 460 грн., з 1 квітня 2008 року – 525 грн., з 1 жовтня 2009 року – 650 грн. За ці роки йому щорічно виплачена допомога у розмірі 100 грн., що є набагато менше від п’яти мінімальних заробітних плат за відповідні роки. Так, виходячи з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, йому недоплачено щорічну допомогу на оздоровлення: в 2007 році 2200 грн. (460*5-100), в 2008 році 2525 грн. (525*5-100), в 2009 році 3150 грн. (650*5-100). Всього за ці роки недоплачено допомогу в розмірі 7875 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.12).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого представника, натомість надіслав до суду 06.07.2010 року заяву та письмове заперечення на позовну заяву (а.с.14,15), в якому зазначає, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах:

інвалідам І-ІІ групи – п’ять мінімальних заробітних плат;

інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам – чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії – три мінімальні заробітні плати;

кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків – три мінімальні заробітні плати;

евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей – три мінімальні заробітні плати.

Ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевим органам державної виконавчої влади. Такий порядок було визнано постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вказаною постановою регламентовані розміри щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – 100 грн. Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.2008р.) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і на даний час відсутні інші нормативні документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 для відповідної категорії осіб.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, що підтверджується ксерокопією паспорта, ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (а.с.4-5).

В квітні 2010 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рік, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат

На вказану заяву позивач отримав письмову відповідь від відповідача в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. При цьому позивачу роз’яснено, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати проводяться в порядку, визначеному вказаними постановами Кабінету Міністрів України.

В період, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство.

На 2007 рік дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2007 рік п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.

Ст.28 п.11 Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року при виплаті допомоги на оздоровлення в 2007 році відповідачу необхідно було керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік», а не постановою КМ України від 12.07.05 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Що стосується дій УПСЗН Кролевецької РДА Сумської області щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у 2009 році в розмірі 100 грн. суд визнає їх неправомірними, оскільки зі змісту Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року не вбачається будь – яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось нарахування та виплата допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі 100 грн. за цей період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2007-2009 рр. є неправильною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати   щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік" установлено з 1 жовтня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 460 грн., з 1 квітня 2008 року – 525 грн., з 1 жовтня 2009 року – 650 грн.

Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 26.10.2007 року, розмір мінімальної заробітної плати становив 460 грн. на місяць, за 2008 рік - 14.07.2008 року, розмір мінімальної заробітної плати у вказаний період становив 525 грн., за 2009 рік 07.10.2009 року, розмір мінімальної заробітної плати становив 650 грн., тому відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 2200 грн. ( 460 грн. х 5-100), за 2008 рік - 2525 грн. (525 грн. х 5-100), за 2009 рік - 3150 грн.(650 грн. х 5-100). Всього за ці роки допомогу в розмірі 7875 грн.

Беручи до уваги всі вище зазначені обставини справи, є достатні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними, як такі, що порушують права ОСОБА_1 у сфері соціального забезпечення та здійснити нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11, 15,88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.19, 113 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік (із змінами від 15.03.2007 р.), Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України 6рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет», ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1   одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, незаконними, як такі, що порушують права ОСОБА_1   у сфері соціального забезпечення.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1   (з урахуванням раніше виплаченої) недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на в дохід державни судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецьком райсуді в розмірі 37 грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районни суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя: