Справа № 2-5170/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого – судді Короля О.П.
при секретарі – Стаховій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку.
В позові зазначено, що позивач разом із своєю сім’єю проживає у будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та користується земельними ділянками, що знаходяться навколо будинку. Даний будинок позивач отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_4 Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що видано свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та зроблено відповідно актовий запис за №1257. Бабуся позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що видано свідоцтво про смерть від 29.04.2009 року та здійснено актовий запис за №1172.
Батько та бабуся позивача володіли у спільній сумісній власності земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:02:088:0048, про що мали державні акти на землю, видані 17.01.2006 року. Поруч із цією ж земельною ділянкою вони мали у спільній сумісній власності ділянку розміром 0,0888 га за кадастровим номером 0510100000:02:088:049 з цільовим призначенням для ведення садівництва, про що теж видані державні акти на землю від 17.01.2006 року. Разом дані дві земельні ділянки утворюють одну земельну ділянку, якою сім’я позивача користувалась все життя.
Бабуся позивача ОСОБА_4 склала заповіт, в якому заповідала позивачу усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось. Заповіт складений 30 грудня 2008 року та посвідчений державним нотаріусом 1-ої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_5
Після смерті бабусі та батька позивач фактично вступив у спадщину, звернувся до державного нотаріуса із відповідною заявою та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6. Згідно даних свідоцтв позивачу належить АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25548414 від 12.03.2010 року.
Враховуючи той факт, що позивачу за спадщиною належить будинок, він вважає, що і спірні земельні ділянки теж повинні належати йому. Але мати позивача ОСОБА_2 заперечує цей факт та користується цими земельними ділянками у власних потребах. На прохання позивача не чинити перешкод у користуванні даними земельними ділянками відповідач зазначила, що погодиться на умови користування тільки після того, як у позивача буде підтверджене право власності на ці ділянки.
Для належного оформлення права власності на спірні земельні ділянки позивач звернувся до Першої та Третьої державних нотаріальних контор для отримання свідоцтва про право на спадщину відносно вказаних земельних ділянок, однак позивачу було відмовлено, оскільки у наданих нотаріусу державних актах на земельні ділянки частка померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у земельних ділянках під кадастровими номерами 0510100000:02:088:0048 та 0510100000:02:088:0049, що є об’єктом права спільної сумісної власності, не визначені.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала.
За згодою сторін судом змінено процесуальне становище державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з відповідача на третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача. Представник підприємства не заперечував проти задоволення позову.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач разом із своєю сім’єю проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та користуються земельними ділянками, що знаходяться навколо будинку. Даний будинок позивач отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, баба позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Батько та баба позивача володіли у спільній сумісній власності земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:02:088:0048, про що мали державні акти на землю, видані 17.01.2006 року. Рядом із цією ж земельною ділянкою вони мали у спільній сумісній власності ділянку розміром 0,0888 га за кадастровим номером 0510100000:02:088:0049 з цільовим призначенням для ведення садівництва, про що теж видані державні акти на землю від 17.01.2006 року. Разом дані дві земельні ділянки утворюють одну, якою сім’я позивача користувалась впродовж багатьох років.
Баба позивача ОСОБА_4 склала заповіт, в якому заповідала позивачу усе належне їй майно. Заповіт складений 30 грудня 2008 року та посвідчений державним нотаріусом І-ої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_5
Після смерті баби та батька позивач фактично вступив у спадщину, звернувся до державного нотаріуса із відповідною заявою та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_7. Згідно даних свідоцтв позивачу належить АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25548414 від 12.03.2010 року.
До першої черги спадкоємців ОСОБА_3 за законом згідно ст. 1261 ЦК України належать: позивач, його син ОСОБА_1, брат позивача ОСОБА_8 та мати позивача ОСОБА_2.
Брат позивача ОСОБА_8 відмовився від прийняття своєї частки спадщини, про що подав відповідну заяву у державну нотаріальну контору.
За заповітом баби позивача ОСОБА_4 позивач отримав усе належне їй майно, а до переліку належного їй майна входять і спірні земельні ділянки, які є спільною сумісною власністю із померлим батьком. Оскільки батько позивача помер, а позивач є його спадкоємцем першої черги, то і його частка у спільній сумісній власності на землю належить на праві спадкування позивачу.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно технічного паспорту АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності в цілому, тому у відповідності до ч.ч.2,3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 392, 1225, 1261, 1268, 1299 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 0510100000:02:088:0048 і 0510100000:02:088:0049 по вул. Корнійчука, 37 в м. Вінниці.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
Рішення суду набрало законної сили 30 липня 2010 р.
Оригінал рішення зберігається в архіві суду.
Копія вірна.
Суддя :
Секретар :