Справа № 2-5231/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«23» липня 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Гуревського В.К.
за секретаря - Кузнецовій Т.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у вихованні дитини, визнання права власності -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення порядка участі батька у вихованні дитини та визнання за позивачкою права особистої приватної власності на квартиру на підставі того, що шлюбні відносини між сторонами припинені приблизно біля двох років, шлюб носить формальний характер. Як причину розпаду сім’ї позивач вказує на той факт, що сторони є різними за характерами людьми, вони мають різні погляди на життя та різні побутові питання. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги, на підставі цього між сторонами постійно відбувалися сварки. Подружні відносини сторони не підтримують з 2008 року, не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Від шлюбу з відповідачем є малолітня дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем, перебуває на її утриманні. За час перебування у шлюбі, але за власні кошти, позивач придбала у свою власність кв. АДРЕСА_1. Згідно остаточних уточнених позовних вимог, позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачем, визначити місця проживання їх дитини, визначити порядок участі батька у вихованні дитини та визнання за позивачем право особистої власності на квартиру, обґрунтовуючи це тим, що відповідач періодично відвідує доньку та надає матеріальну допомогу, але остаточної угоди про утримання дитини між подружжям не досягнуто. Тому позивач вимушена звернутися з цим позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.
Відповідач у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі, визнав обґрунтованими вимоги про розірвання шлюб, визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у вихованні дитини та визнання права власності. Судом в судовому засіданні поставлено питання про роз’єднання позовів. Сторони заперечували проти такого роз’єднання, оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, а роз’єднання позовів може призвести до затягування розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 01 вересня 2001 року, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 197. Від цього шлюбу є неповнолітня дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.2004 року, запис №523. Шлюб у сторін є першим.
Сімейні відносини фактично припинені з 2008 року, подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного, а також єдність цілей та мети створення та існування спільної сім’ї. На підставі цього в сім’ї почали виникати конфлікти та непорозуміння з різних причин, постійно відбувалися сварки, що негативно впливало на вихованні дитини.
На примирення сторони не згодні, обґрунтовуючи це тим, що відновлення сім’ї є неможливим, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам неповнолітньої дитини. Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дитини, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу.
Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо, неповнолітня дитина проживає разом з матір’ю та знаходиться на її утриманні, яка перебуває у декретній відпустці.
Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої доньки сторін ОСОБА_3, суд вважає цю вимогу такою, що підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна бути розлучена з матір’ю, окрім виняткових випадків.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьків та самої дитини. Враховуючи, що з цього питання місце проживання дитини не заперечується відповідачем, відповідач визнав позов у цій частині, суд має задовольнити цю вимогу позивача, визначивши місце проживання неповнолітньої дочки сторін – ОСОБА_3, з матір’ю.
Висновком органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.05.2010 року встановлено, що заяву ОСОБА_1 задоволено та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю; затверджено наступний порядок участі батька у вихованні малолітньої - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: перебування ОСОБА_3 разом з батьком щовівторка та щоп'ятниці з 17:00 год. до 19:00 год.; враховуючи змінний графік роботи батька, рекомендувати ОСОБА_2, у разі неможливості зустрічі з дитиною у встановлений час, погоджувати з матір'ю інший час; пропонувати батькам усі питання щодо виховання та утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вирішувати за домовленістю між сторонами мирним шляхом.
Вирішуючи питання щодо визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру під АДРЕСА_1, яку вона придбала за отриманні кошти від продажу квартири під АДРЕСА_2, яка належала їй на підставі договору дарування від 18 травня 1992 року, зареєстровано в реєстрі за №2-4430, що підтверджує договір купівлі-продажу від 28.03.2003 року, зареєстровано в реєстрі за №438, договір купівлі-продажу від 28.03.2003 року, зареєстровано в реєстрі за № 441.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Згідно ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
За таких обставин суд вважає цю вимогу такою, що підлягає задоволенню з огляду на обставини справи, надані позивачем докази та визнання відповідачем позову.
Керуючись ст.ст. 1, 57, 104, 105, 110, 112, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 88, 130, 170, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –
В И Р І Ш И В :
Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований Відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції м. Одесі 01 вересня 2001 року, актовий запис № 197, розірвати .
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17,0 гривень, ОСОБА_1 – від сплати звільнити.
Встановити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Встановити час для зустрічей ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, – щовівторка і щоп’ятниці з 17.00 до 19.00 години.
З урахуванням змінного графіку роботи ОСОБА_2 у разі неможливості зустрічі з дитиною ОСОБА_2 погоджувати інший час зустрічі з дитиною з ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ: В.К.Гуревський