Справа № 2 –804 / 10  р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27  липня   2010 року     Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі :  

                   головуючого судді – Стрельченко Т.Г.

                  при секретарі –  Нестеренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Нові Санжари,                  вул. Леніна, 32  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської  області про стягнення щомісячної  державної   соціальної допомоги як дитині війни,  

в с т а н о в и в  :

В липні 2010 року позивач звернулася до суду з  позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської  області   по невиконанню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року приписів ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати за нею права на отримання невиплаченої соціальної допомоги за вказаний період та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та забезпечити виплату відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона належить до соціальної категорії «Діти війни» та  має право на отримання державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 вказаного Закону, якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на   30 % мінімальної пенсії за  віком.

Згідно рішення Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) від 09.07.2007 року починаючи з 9 липня  2007 року  відповідач зобов’язаний був здійснити їй перерахунок пенсії. Проте бездіяльністю відповідача,  який ігнорує вказане рішення, грубо порушені конституційні права і свободи позивача, позбавлено її законного права на отримання перерахованої пенсії.

 Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об’ємі.

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України свого представника на розгляд справи не направив, прохає розглянути справу за його відсутності.

В письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що :

- після прийняття Конституційним Судом України рішень від  09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не були внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік»;

- на дані правовідносини між сторонами, поширюються положення урядової постанови від 03.01.2002 року № 1 « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету », з послідуючими змінами і доповненнями, згідно з якою розрахунок їх проводиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійки.

Також відповідач зазначає, що згідно відповіді Мінюсту України від 31.08.2007 р. № 21-46-561, наданої на запит Пенсійного фонду України, розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », слід вирішувати шляхом внесення змін до даного закону.

З цього відповідач робить висновок, що на даний момент органи Пенсійного фонду не можуть проводити розрахунок надбавок пенсіонерам, які являються дітьми війни.

Вважає, що застосування мінімальної пенсії за віком, визначене у ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » від 09.07.2003 року, в розмірі прожиткового мінімуму, за наявністю у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, неможливе, оскільки цією ж статтею визначено, що такий розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а звідси підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат;

- відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », фінансування виплат надбавки дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України використовуються виключно на виплату пенсій, на надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік », дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », з урахуванням              ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007         ( справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України               « Про державний бюджет на 2007 рік ».

 Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ».

У пунктах 5, 6 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що положення п. 41 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, яке має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при вирішення спорів, що виникли дії положень закону, який визнаний неконституційним.

З огляду на наведені вище мотиви, починаючи з 22 травня 2008 року, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Щодо вимог про нарахування і виплату допомоги у 2009 році, то ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік », Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни », розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно дія ст. 71 Закону України « Про державний бюджет України на                 2009 рік » не поширюється на спірні відносини.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України               « Про соціальний захист дітей війни » .

Щодо вимог про нарахування і виплату допомоги у 2010 році, то ст. 70 Закону України « Про державний бюджет України на 2010 рік », Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни », розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно дія ст. 70 Закону України « Про державний бюджет України на                 2010 рік » не поширюється на спірні відносини.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України « Про соціальний захист дітей війни » .

 Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами .

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування », мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої, держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28  Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь- якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни », оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку колегії суддів не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України                  « Про соціальний захист дітей війни » не можуть бути підставою для виконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України дії на підставі Положення « Про пенсійний Фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі.

Отже, управління Пенсійного фонду України Новосанжарського району є належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог за рахунок відповідача .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій, зобов’язати провести нарахування, перерахування та виплату належних сум позивачу відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Позовна давність в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки справа розглянута в порядку цивільного судочинства, а не за правилами КАС України.

Відповідно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », суд , -

вирішив :

,      керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214  ЦПК України, ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », ст. 15 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»,  ст. 152 Конституції України, суд, -

в  и р і ш и в  :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області  по невиконанню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року приписів ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Визнати право за позивачем на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року з урахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі  на користь ОСОБА_1  8 (вісім ) грн. 50 коп. державного мита та 37 (тридцять сім) грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,   або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Рішення надруковане суддею власноручно і є оригіналом.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області                                                  Т.Г.Стрельченко