Справа № 2 – 322/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 липня 2010 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі:                    головуючого – судді: Золотоверхого О.І.

                                  при секретарі: Гутман О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Лисянському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просила визнати відмову Управління Пенсійного фонду в Лисянському  районі щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною, стягнути з відповідача на її користь недораховану щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006-01.04.2010 роки, судові витрати покласти на відповідача та зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахування пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але протягом 2006-2010 років така допомога не виплачувалась. Таку невиплату щомісячної соціальної допомоги Управління Пенсійного фонду України в Лисянському  районі обґрунтовувало тим, що положеннями Законів України "Про Державний бюджет на 2006 рік" "Про Державний бюджет на 2007 рік", "Про Державний бюджет на 2008 рік", "Про Державний бюджет на 2009 рік" , "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. Вважає, що такі дії Пенсійного Фонду України є протиправними та такими, що суперечать Конституції та Законам України, оскільки Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, вищезазначені положення Законів України "Про Державний бюджет на 2006-2010 роки визнані неконституційними.

Просить суд з урахуванням розмірів мінімальної пенсії за віком, що існували протягом 2006-2010 років, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнати відмову Управління Пенсійного фонду в Лисянському районі щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною, стягнути з відповідача на її користь недораховану щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006-01.04.2010 роки ,судові витрати покласти на відповідача та зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахування пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Просить відмовити в задоволенні її позову повністю.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ГУ від 18 листопада 2004 року, позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відміткою «Дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону Украйни «Про соціальний захист дітей війни», з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2006-2010 роках Управління Пенсійного фонду України в Лисянському  районі не виплачувало позивачеві, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В своїх діях посилається на Закони України «Про державний бюджет України» відповідних років, якими дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Суд не погоджується з таким посиланням представника відповідача, оскільки, зі змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про державний бюджет України, як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України.

Метою і особливістю Законів про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Суд вважає, ствердження представника відповідача про те, що порядок визначення розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може застосовуватися до визначення розміру підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", безпідставними, оскільки пенсію позивачу вже призначено згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а ст. 6 передбачає не призначення нової, а підвищення раніше призначеної пенсії. З викладеного слідує, що абзац 1 ч. 1 ст. 28 та ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не конкурують між собою і для визначення підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має застосовуватися абзац 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону.

Тому суд, рахує можливим зобов`язати відповідача управління Пенсійного фонду України у Лисянському районі нарахувати та виплатити позивачу надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 01 квітня 2007 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в решті позову необхідно відмовити.

Виходячи з наведеного, відмова відповідача здійснити підвищення до пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є незаконною, а вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, ст. 257 ЦК України, ст.ст. 1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кепко проти України», керуючись ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Лисянському  районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Кучківка, Лисянського району, Черкаської області, надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 01 квітня 2007 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті позовних вимог відмовити.

    На рішення може бути подана до суду заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області протягом 20 днів з дня подачі вказаної заяви.

                              Суддя - .