Справа №22ц-21480/10 Головуючий в 1 інстанції – Хардіна О.П.
Категорія 48 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«13» липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.
при секретарі : Євтодій К.С.
за участю: позивача – ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання і в обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач по справі є його батьком, шлюб між батьком та матір’ю – ОСОБА_4 розірвано. Він проживає разом з матір’ю, з 01.02.2009р. навчається на денному відділенні Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування по спеціальності електрогазозварювальник. Строк закінчення навчання – 30.06.2011р.
Відповідач по справі працює і має можливість надавати матеріальну допомогу на його період навчання.
Посилаючись на ці обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі ј частини з усіх видів заробітної плати щомісячно, на період навчання до 30.06.2011р.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 квітня 2010р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто аліменти щомісячно з ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) на користь ОСОБА_1 на його утримання на час навчання, починаючи з 09.02.2010р. до закінчення терміна навчання, тобто до 30.06.2011р., але не більше, ніж до досягнення віку 23 років.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові з тих підстав, що суд неправильно застосував норми матеріального права і неповно з’ясував всі обставини справи.
Зокрема, позивачем не надано доказів які б засвідчували його потребу в матеріальній допомозі у зв’язку із навчанням; судом в рішенні суду не обґрунтовано доводи і мотиви стягнення аліментів саме в розмірі 1/6 частини заробітку; не взяв до уваги, що позивач навчається за державні кошти і отримує стипендію.
Крім того, судом не взято до уваги, що у нього на утриманні є малолітня донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 і протягом 2009-2010 років, а саме він неодноразово проходив курс лікування у зв’язку із поганим станом здоров’я.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки заробітку, суд керувався ст. 199 Сімейного кодексу України, відповідно якої, якщо повнолітні донька, син продовжують навчання і у зв’язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є батьком повнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3), який після розірвання шлюбу батьків проживає з матір’ю і навчається на денному відділенні Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування по спеціальності електрогазозварювальник (а.с. 2).
Відповідач працює на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і має постійний заробіток (а.с. 10). Також на його утриманні знаходиться малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
При вирішенні позову в частині розміру аліментів, суд, у відповідності з вимогами ст. 182 СК України, в повному обсязі врахував матеріальне становище відповідача, наявність у платника аліментів іншої дитини. Тому посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги, що у нього на утриманні є малолітня донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, є не обґрунтованим і спростовується висновками суду.
Висновок суду узгоджується з п.17 роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів про необхідність надання йому матеріальної допомоги щодо оплати за навчання, оплати підручників, проживання та інше спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, син відповідача, ОСОБА_1, хоча і навчається на денному відділенні Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування та отримує стипендію в сумі 200грн., проте потребує матеріальної допомоги батька, оскільки знаходиться на не повному державному забезпеченні (а.с.2).
Факт проходження курсу лікування протягом 2009 -2010 років у зв’язку з поганим станом здоров’я, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не беруться до уваги колегією суддів: відповідачем в суд першої інстанції докази щодо стану здоров’я не надавалися і судом першої інстанції не досліджувалися, а з наданих до апеляційної скарги медичних довідок не вбачається, що відповідач має постійні хронічні захворювання.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: