Справа № 22ц-21115/10 Головуючий в 1інстанції
Категорія № 26 (1У) Тарасенко О.В.
Доповідач Барильська А.П
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
08 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Барильської А.П.,
суддів: Карнаух В.В., Зубакової В.П.,
при секретарі: Євтодій К.С.,
за участю: представника третьої особи- відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо- збагачувальний комбінат» – Юфєрєвої Олени Миколаївни, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Овсянікова Іллі Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області третя особа - відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо – збагачувальний комбінат» про відшкодування шкоди здоров’ю, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо – збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «Північний ГЗК»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв’язку з відшкодуванням шкоди здоров’ю, компенсації в зв’язку з порушенням строків їх виплати.
В подальшому позивач неодноразово уточнював, доповнював, змінював позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь недоплату по щомісячним страховим виплатам в період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року в сумі 3589грн. 72 коп., зобов’язати Відділення Фонду здійснювати позивачу щомісячні страхові виплати у розмірі 635грн. 53 коп., починаючи з 01.02.2009 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2008 року у зв’язку із відмовою представника позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача ВАТ «Північний ГЗК» недоплат по втраченому заробітку в сумі 14146.02 грн., провадження закрито в цій частині. ВАТ «Північний ГЗК» притягнутий до участі у справі в якості третьої особи ( а.с.132).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. З Відділення Фонду на користь позивача стягнута недоплата сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року у розмірі 3589 грн. 72 коп., та зобов’язано здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 635грн. 53 коп., починаючи з 01.02.2009 року з подальшим перерахунком відповідно до чинного законодавства. З Відділення Фонду на користь держави стягнуті витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн..
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, при застосуванні спірних коефіцієнтів, не витребував відомості про нарахування і отримання заробітної плати за професією позивача. Судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосування або незастосування зазначених вище спірних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, що призвело до неправильного вирішення спору. Суд не звернув уваги, що відділення фонду безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_4 з 22.09.1980 року працював на посаді помічника машиніста екскаватора, машиністом екскаватора 6 розряду Першотравневого кар’єру ВАТ «Північний ГЗК ».
Висновком МСЕК від 19.10.1998 року ОСОБА_4 вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності При повторних оглядах відсоток втрати не змінювався, а висновком МСЕК від 27.10.2005 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності з 01.10.2005 року, безстроково.
Наказом по ВАТ «Північний ГЗК» від 05.11.1998 року № 532, позивачу ОСОБА_4 нараховані щомісячні суми відшкодування шкоди в розмірі 125 руб.40 коп. з 12.10.1998 року по 01.10.1999 року, виходячи із середнього заробітку за 12 останніх календарних місяців роботи, які передували стійкій втраті професійної працездатності в сумі 313.50 грн..
Спір виник з приводу невірного визначення відповідачем середнього заробітку позивача для розрахунку сум відшкодування шкоди та незастосування підприємством до щомісячних виплат відшкодування шкоди коефіцієнтів росту тарифних ставок та посадових окладів
Задовольняючи позов в частині перерахунку розміру середнього заробітку для визначення сум відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправильно розрахований середній заробіток для визначення сум відшкодування шкоди.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду, з огляду на наступне.
Відповідно до п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1994 року № 472, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку ( або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні – стійкій втраті професійної працездатності.
Як вбачається із матеріалів справи, середньомісячний заробіток позивача для визначення сум відшкодування шкоди встановлений підприємством, згідно наказу № 532 05.11.1998 року за 12 місяців роботи, які передували стійкій втраті позивачем професійної працездатності. З зазначеним розміром середнього заробітку позивач погодився, про що свідчить його підпис на довідці про заробіток від 22 жовтня 1998 року.
Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог п.22 Правил, помилково взяв для розрахунку щомісячних виплат відшкодування шкоди позивачу середній заробіток відповідного працівника по Першотравневому кар’єру ВАТ «Північний ГЗК» за січень 1999 року, який склав 406грн.58 коп..
У зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині перерахунку розміру середнього заробітку для визначення сум відшкодування шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені цієї частини позовних вимог.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплати по щомісячним страховим виплата за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року у розмірі 3589 грн. 72 коп., та зобов’язавши Відділення Фонду здійснювати позивачу щомісячні страхові виплати у розмірі 635грн. 53 коп., починаючи з 01.02.2009 року з подальшим перерахунком відповідно до чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно коригувалися суми відшкодування шкоди. Після передачі особової справи позивача Відділенню Фонду, останнє, також, неправильно виплачувало позивачеві страхові суми.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Вирішуючи спір в частині перерахунку сум щомісячних страхових виплат, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що підприємство невірно не застосувало до щомісячних виплат позивача наступні коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів: 1.12 – з 01.01.1999 року; 1.156- з 01.01.2000 року.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, ВАТ “Північний ГЗК” проводило коригування суми відшкодування шкоди позивача на зазначені коефіцієнти фактичного підвищення середньої заробітної плати за професією позивача, а саме: 1.12- з 01.01.1999р., згідно спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету №28\32; 1.156- з 01.01.2000р., згідно спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету № 79\9.
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати склала 161грн.77коп. і була перерахована Відділенням Фонду відповідно до вимог Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам ( членам їх сімей), затвердженого Постановою правління ФСС НВ України № 83 зі змінами та доповненнями) та постанов правління Фонду : з 01.03.2002 року – на коефіцієнт 1.193; з 01.03.2003 року – на коефіцієнт 1.182; з 01.03.2004 року – на коефіцієнт 1.152; з 01.03.2005 року – на коефіцієнт 1.238; з 01.03.2006 року – на коефіцієнт 1.203; з 01.03.2007 року – на коефіцієнт 1.183; з 01.03.2008 року – на коефіцієнт 1.125.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не застосування відповідачем коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, посадових окладів: 1.12- з 01.01.1999р., згідно спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету №28\32; 1.156- з 01.01.2000р., згідно спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету № 79\9 до щомісячних виплат відшкодування шкоди позивача, оскільки зазначені коефіцієнти були застосовані відповідачем до щомісячних виплат позивача, у зв’язку з чим відсутні підстави для перерахунку суми відшкодування шкоди позивачеві у зв’язку з ушкодженням здоров’я, починаючи з 01.01.1999 року.
Беручи до уваги, що на час передачі особової справи до Відділення Фонду ВАТ «Північний ГЗК» правильно визначив середній заробіток позивача для розрахунку сум відшкодування шкоди та вірно застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів до щомісячних виплат відшкодування шкоди позивача і зазначені судом коефіцієнти не є спірними і застосовані відповідачем відповідно до положень Правил, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з Відділення Фонду на к8ористь позивача недоплати сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року у розмірі 3589 грн. 72 коп., та зобов’язання здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 635грн. 53 коп., починаючи з 01.02.2009 року з подальшим перерахунком відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин, беручи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ч.1 п. 3,4 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди здоров’ю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: