Справа №2-1596\10.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 липня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
при секретарі Бондарук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
27.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обгрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 13.01.2008 року о 13 00 год. на вул. Червоноармійській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗАЗ-Деу" д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілем "Лексус-470" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, його також визнано винним у її вчиненні постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2009 року. За даними звіту автотоварознавчого дослідження від 18.06.2008 року матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля " Деу Сенс" д.н.з. НОМЕР_1, складає21 287, 52 грн., відшкодувати який в добровільному порядку відповідачі не бажають. Просив стягнути з відповідача в примусовому порядку завдану матеріальну шкоду в розмірі 30 325,81 грн., завдану з вини відповідачів моральну шкоду компенсувати в розмірі 1000, 00 грн., а також понесені судові витрати по оплаті послуг експерта, судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та обставини зазначені ним, як підстави для задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2, заявлений позов не визнав, посилаючись на те, що належний на праві власності ОСОБА_2 автомобіль "Лексус" д.н.з. НОМЕР_2, остання передала в користування ОСОБА_4 на пілставі довіреності, яку він не може надати для дослідження судом, оскільки закінчився її термін дії. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 на законних підставах керував транспортним засобом, з його вини завдано шкоду позивачу, просив звільнити ОСОБА_2 від відповідальності за завдану шкоду ОСОБА_1.
Відповідач ОСОБА_4, заявлений позов визнав частково, стверджуючи, що розмір матеріальної шкоди, завданий позивачу пошкодженням автомобіля "ЗАЗ -ДЕУ" є значно завишеним, оскільки за даними експертного висновку, яким визначено вартість ремонту пошкодженого автомобіля, експертом досліджувався автомобіль "Деу-Сенс", який є імпортного виробництва, відповідно вартість ремонту такого автомобіля є вищою від вартості ремонтних робіт автомобіля "ЗАЗ-ДЕУ".
Заслухавши позивача, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, допитавши експерта ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено що 13.01.2008 року о 13 00 год. на вул. Червоноармійській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗАЗ-Деу" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем "Лексус-470" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження .
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем "Лексус-470" д.н.з. НОМЕР_2 не дотримався вимог п.8.10 "Правил дорожнього руху України, що в сукупності з вимогами п. 12.4. цих Правил знаходиться в причинному зв"язку зі зіткненням з автомобілем "ЗАЗ-ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_1, його також визнано винним у її вчиненні постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2009 року (а.с. 21).
Внаслідок цієї ж дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "ЗАЗ-ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_1, належний на праві власності позивачу ОСОБА_1.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, вирішуючи заявлені позивачем у справі позовні вимоги, суд приймає до уваги постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2009 року, якою визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.01.2008 року, оскільки остання має силу закону, нею ж встановлено час та місце дій внаслідок яких було пошкоджено автомобілі сторін у справі, а також особу, що їх вчинила.
За правилами ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз"яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Зважаючи на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль "Лексус" д.н.з. НОМЕР_2 перебував у оперативному управлінні ОСОБА_3., суд приходить до висновку, що відповідати за шкоду завдану ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобіля "ЗАЗ-ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, шо мала місце 13.0912008 року має ОСОБА_3.
Відповідно до даних про обсяг пошкоджень автомобіля "ЗАЗ-ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_1 та за даними, що містяться у висновку №5515 автотоварознавчого дослідження від 12.06.2008 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "ДЕУ СЕНС" д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_1 становить 21 287, 52 грн. (а.с. 13-19).
Суд не може прийняти до уваги заперечення ОСОБА_3, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля завишена експертом, з тих підстав, що експертом визначено вартість ремонту автомобіля "ДЕУ СЕНС" д.н.з. НОМЕР_1, оскільк відповідно до додаткових пояснень експерта ОСОБА_6, що виконував експертне патотоварознавче дослідження№ 5515 від 18.06.2008 року автомобіль марки Деу-Ланос відрізняється від автомобіля марки Деу-Сенс об"ємом двигуна та модернізованою коробкою перемикання передач, автомобілі є ідентичними, а звідси пошкодження завдані автомобілю "Заз-Деу" д.н.з. НОМЕР_1 можуть бути усунуті за ту ж вартість, що і автомобілю "Деу Сенс".
Судом також встановлено, що позивачем витрачено кошти на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 318, 72 грн. та 6, 00 грн. на відправлення телеграми з повідомленням про проведення експертизи (а.с.8,12).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що завдана позивачу матеріальна шкода має бути відшкодована саме в розмірі 21 287,52 грн., та понесені витрати у зв"язку з проведенням експертизи в розмірі 318, 72 грн. та 6, 00 грн., а всього на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 21 612, 24 грн..
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, то вони також знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають частковому задоволенню відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.
Так, у судовому засіданні встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, 13.01.2008 року на вул. Червоноармійській в м. Києві сталася внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3. Крім того, судом встановлено, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача, чим позбавлено останнього можливості тривалий період часу використовувати автомобіль ща призначенням, вживати заходи для відшкодування завданої матеріальної шкоди, що призвело до змін способу його життя.
Суд також вважає, що сам факт пошкодження майна, що використовувалося також мало негативний вплив на його психологічний стан та звичайний спосіб життя.
Відповідно до роз' яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку що внаслідок протиправних дій з боку відповідача ОСОБА_3 завдано моральну шкоду ОСОБА_1, що може бути відшкодована в грошовому вираженні сумою в розмірі 3 000, 00 грн..
Судові витрати понесені позивачем у частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи необхідно покласти на відповідача ОСОБА_3 за правилами ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ст.ст. 1187,1167 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,88,147,212,213-215,218 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Київ) на відшкодування матеріальної шкоди 21 612, 24 грн., моральної шкоди 3 000, 00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 216, 12 грн. та 08,50 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн., а всього 24 866 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 86 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: