№ 2-226/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року     Цюрупинський районний суд

Херсонської області

в складі: судді                             Пляс М.Г.

при секретарі                             Білій Ю.В.

за участі представників сторін                     ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Цюрупинську цивільну справу за ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договорів споживчого кредиту та іпотеки недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

    ПАТ  «УкрСиббанк» (далі - банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №11363137000 від 20.06.2008р. в сумі 321 743,14грн.

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору споживчого кредиту №11363137000 та договору іпотеки від 20.06.2008р недійсними.

    Ухвалою суду ці позови були об»єднанні в одне провадження.  

В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги  і  пояснив, що 20.06.2008р. банк уклав з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту №11363137000, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 38 980 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% на рік строком до 20.06.2023р. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 повинен був повертати кредит щомісячно у розмірі 535 доларів США. Згідно з умовами додаткової угоди від 30.01.2009р. розмір щомісячного платежу складає 485 доларів США.  В забезпечення виконання зобов’язань за даним договором між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 54,6 м.кв., що розташована на Житлоселищі,4 кв.76  в м.Цюрупинську. Крім того були укладені договори поруки від 19.06.2008р., та 20.06.2008р. згідно яких відповідачі по справі  ОСОБА_5 та ОСОБА_4  виступили поручителями ОСОБА_3, і взяли на себе зобов’язання відповідати перед позивачем по зобов’язанням ОСОБА_3, що виникають з умов договору споживчого кредиту, в повному обсязі цих зобов’язань. Однак, відповідачі не виконують договірних зобов’язань. Станом на 21.07.2009р. основний борг по кредиту складає 38 652,22 доларів США, в тому числі прострочка по сплаті кредиту в сумі 222,63 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 3257,32 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту складає 13,10 доларів США і пеня за порушення строків сплати процентів складає 68,32 доларів США. З урахуванням всієї частини неповернутого кредиту заборгованість складає 41990,96 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7.66грн. складає 321 743,14грн., тому представник банку просить достроково солідарно стягнути зазначену заборгованість з відповідачів за первісним позовом. Позов ОСОБА_3 представник банку не визнав і пояснив, що відповідно до банківської ліцензії № 75, виданої Національним банком України 24.12.2001р., і дозволу № 75-2, виданого Національним банком України 09.11.2002р., банк має право на здійснення банківських операцій, у тому числі, на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а надання кредитів в іноземній валюті є розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_2 позов банку не визнав, а позов ОСОБА_3 підтримав і пояснив, що предметом договору споживчого кредиту, укладеного між банком і ОСОБА_3, є іноземна валюта, що суперечить законодавству України, оскільки законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Крім того, банк надав кредит без відповідної індивідуальної ліцензії на право вчинення такої банківської операції. Також були порушені права ОСОБА_3 як позичальника, оскільки у договорі не зазначені усі необхідні обов»язки банку та його відповідальність за невиконання або неналежне виконання усіх умов договору. Крім того, ОСОБА_3 уклав договір під впливом помилки, оскільки  вважав, що повертати кредит він буде в розмірі, еквівалентному сумі, зазначеної в гривнях на дату укладення договору. У зв»язку з викладеним ОСОБА_2 просить задовольнити позов ОСОБА_3 і відмовити у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк».  

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також третя особа за позов ОСОБА_3 – нотаріус Левківський І.П. у судове засідання не з»явились, і не повідомили про причини неявки.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В судовому засіданні встановлено, що 20.06.2008р. банк уклав з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту №11363137000, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 38 980 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% на рік строком до 20.06.2023р. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 повинен був повертати кредит щомісячно у розмірі 535 доларів США. Згідно з умовами додаткової угоди від 30.01.2009р. розмір щомісячного платежу складає 485 доларів США.  В забезпечення виконання зобов’язань за даним договором між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 54,6 м.кв., що розташована на Житлоселищі,4 кв.76  в м.Цюрупинську. Однак, ОСОБА_3 не виконує договірних зобов’язань. Станом на 21.07.2009р. основний борг по кредиту складає 38 652,22 доларів США, в тому числі прострочка по сплаті кредиту в сумі 222,63 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 3257,32 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту складає 13,10 доларів США і пеня за порушення строків сплати процентів складає 68,32 доларів США. З урахуванням всієї частини неповернутого кредиту заборгованість складає 41990,96 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7.66грн. складає 321 743,14грн.

Ці обставини підтверджуються копією договору про надання споживчого кредиту №11363137000 від 20.06.2008р. графіком повернення кредиту , копією додаткової угоди щодо зміни схеми погашення кредиту, розрахунком заборгованості.

Разом з тим, позовні вимоги банку до поручителів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є безпідставними. Так, до матеріалів справи банком додані копії договорів поруки № 211333 від 19.06.2008р. і № 211335 від 20.06.2008р., укладені відповідно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Однак, за першим договором поруки поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за невиконання  ОСОБА_3 усіх його зобов»язань, що виникли з кредитного договору № 11362149000 від 19.06.2008р., а за другим договором поруки поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за невиконання  ОСОБА_3 усіх його зобов»язань, що виникли з кредитного договору № 11362149000 від 20.06.2008р. В даній ж справі вирішується питання про дострокове стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11363137000 від 20.06.2008р.. Таким чином, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не є поручителями за вказаним договором про надання споживчого кредиту, і тому вони не зобов»язані нести відповідальність за невиконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволені його позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до змісту ч.1 ст.215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії  на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

      Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. «в», «г» ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують операції, у тому числі, щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

             Водночас, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України

індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).  

            Відповідно до наданих суду представником ПАТ «УкрСиббанк» копій банківської ліцензії № 75, виданої Національним банком України 24.12.2001р., і дозволу № 75-2, виданого Національним банком України 09.11.2002р., цей банк має право на здійснення банківських операцій,  визначених ч.1 та п.1 – 11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,  у тому числі, на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а надання кредитів в іноземній валюті є розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України.

Крім того, чинним законодавством не встановлені межі термінів і сум кредитів, перевищення яких потребує надання індивідуальної ліцензії відповідно до ч.4 ст.5 Декрету, а тому вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договори споживчого кредиту та іпотеки, вчинені сторонами по справі, не суперечать актам цивільного законодавства, і тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Оскільки ОСОБА_3 не виконує умов договору споживчого кредиту, є підстави для дострокового стягнення з нього всієї частини кредиту, що залишилась, з урахуванням заборгованості і пені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 554, 611, 1054, 1050 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»  задовольнити частково.

    Стягнути достроково з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»   заборгованість за кредитним договором №11363137000 від 20.06.2008р. станом на 21.07.2009р. в сумі 321 743,14грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 41990,96 доларів США, а також судові витрати по справі в розмірі 1820грн., а всього 323 563,14грн.

    В задоволені позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.

    В задоволені позову   ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договорів споживчого кредиту та іпотеки від 20.06.2008р. недійсними відмовити за необґрунтованістю.  

На рішення може бути подана заява про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.

Суддя                                                 М.Г.Пляс