№ 2-36 / 10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року Цюрупинський районний суд
Херсонської області
в складі: судді Пляс М.Г.
при секретарі Дорошенко Є.Ю,
з участю прокурора Петрова В.М.
неповнолітньої позивачки ОСОБА_1.
представника законного представника
неповнолітньої позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника органу опіки та піклування Трубіциної М.М.
третьої особи на стороні відповідача – нотаріуса Левківського І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Цюрупинську цивільну справу за позовом прокурора Цюрупинського району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Цюрупинського району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, укладеного 05.07.2005р. між відповідачем і ОСОБА_7
Під час судового розгляду прокурор уточнив підстави позову. Крім того, в якості законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 до участі у справі була залучена її рідна сестра ОСОБА_8
В судовому засіданні прокурор Петров В.М. підтримав позов і пояснив, що 05.07.2005р. ОСОБА_7 продала відповідачу вищезазначений житловий будинок за 12897грн., який належав їй на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право власності від 04.07.2005р. Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений 05.07.2005р. Уклавши цей договір, ОСОБА_7 порушила житлові права своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_1, 1994р.н., яка була зареєстрована і проживала у спірному будинку, внаслідок чого остання втратила право на користування житлом. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 померла, а батько неповнолітньої ОСОБА_1 – ОСОБА_9 був позбавлений батьківських прав рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 12.03.2008р. Прокурор вважає, що при укладені договору були порушені вимоги ч.6 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей, і, як наслідок, відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України ці обставини є підставою недійсності правочину. Крім того, прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням ст.ст.156,157 ЖК України, ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», тому прокурор просить задовольнити позов.
Неповнолітня позивачка ОСОБА_1 підтримала позов прокурора і просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 – ОСОБА_8 у судовому засіданні, яке відбулося 09.07.2009р., позов прокурора підтримала і пояснила, що у 2005 році її мати ОСОБА_7 продала відповідачу будинок, який розташований по АДРЕСА_1. Після цього мати разом з неповнолітньою ОСОБА_1 вселилися в будинок по АДРЕСА_2, де вона на той час проживала. Через деякий час вони стали винаймати інше житло в цьому ж селі. У 2007 році вони з сестрою переїхали в м.Херсон. а мати залишилась в с.К-Лагері. ОСОБА_8 також пояснила, що вона домовлялась з ОСОБА_10 про купівлю у неї будинку, але її мати після продажу свого будинку іншого будинку не купила.
Представник ОСОБА_8 – ОСОБА_2 позов прокурора підтримав і просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що в березні 2005 року між ним та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відбулася розмова про купівлю-продаж житлового будинку. Йому пропонували на вибір будинок ОСОБА_7 або будинок вітчима співмешканця ОСОБА_8 Він погодився купити будинок ОСОБА_7 На момент огляду в цьому будинку тривалий час ніхто не проживав, він був в занедбаному стані, не придатний для проживання і потребував капітального ремонту. Крім того, у ОСОБА_7 ще не було правовстановлюючих документів на цей будинок. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 запропонували йому частково сплатити за будинок, і цю суму вони повинні були сплатити ОСОБА_10, яка продавала їм свій будинок. Він сплатив 1200грн. і вони разом з ОСОБА_8 віддали ці гроші ОСОБА_10 05.07.2005р. вони разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поїхали до нотаріуса і уклали договір купівлі-продажу. Він сплатив ОСОБА_7 ще 11697грн., і та віддала ці гроші ОСОБА_8 в його присутності. Коли вони повертались додому, він запропонував заїхати до ОСОБА_10 для домовленості про купівлю у неї будинку, але ОСОБА_8 відмовилась, мотивуючи тим, що це питання вона вирішить сама.
Представник відповідача ОСОБА_4 вважає позов необґрунтованим, оскільки на момент купівлі-продажу спірного будинку в ньому ніхто не проживав, і він був непридатний для проживання. Неповнолітня ОСОБА_1 проживала з матір»ю і сестрою по АДРЕСА_2, де вони винаймали житло. Таким чином, при укладенні угоди право неповнолітньої на житло не було порушено.
Представник органу опіки і піклування Козачелагерської сільської ради Трубіцина М.М. пояснила, що на час укладення спірного договору діяло законодавство, відповідно до якого органи опіки та піклування були зобов»язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Але в який саме спосіб цей контроль повинен був здійснюватись, не було визначено, і тому на практиці батьки продавали належне їм на праві власності житло на свій розсуд. Згода органу опіки та піклування на відчуження житла була обов»язковою лише у разі, коли це житло належало неповнолітньому, а правочин від його імені вчиняв опікун чи піклувальник. З січня 2006 року з набранням чинності Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, і тому з того часу орган опіки та піклування вирішує питання про надання згоди на вчинення таких правочинів батьками. Також ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_8 приймала участь у продажу спірного будинку, і вона особисто запитувала у ОСОБА_8, навіщо вони продають будинок, але та відповіла, що вони з матір»ю купують інший будинок у селі. .
Третя особа - нотаріус Левківський І.П. пояснив, що 05.07.2005р. він посвідчив договір купівлі-продажу спірного житлового будинку. На той час діючим законодавством не вимагалась письмова згода органу опіки та піклування на відчуження житлових будинків батьками, які мають неповнолітніх дітей, за умови, якщо власниками цих будинків були батьки, а не діти.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що від ОСОБА_8 їй стало відомо, що та продає будинок своєї матері. Вона запитала у ОСОБА_8, як до цього відноситься мати, на що ОСОБА_8 відповіла, що це питання погоджено з нею. В липні 2005 року вона їздила разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 і його дружиною до нотаріуса. При цьому їй потрібно було до нотаріуса по особистий справі. Повертались додому вони також разом. Під час розмови ОСОБА_7 казала, що вона хоче купити інший будинок.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що у 2005 році до неї звернулася ОСОБА_8 з проханням дозволити проживати в її будинку в якості квартиронаймача і повідомила, що вона продає будинок матері. Вона запитала, як до цього відноситься мати, на що ОСОБА_8 відповіла, що усі питання по будинку вирішує вона, тобто ОСОБА_8 Після її дозволу в будинок вселилися ОСОБА_8, ОСОБА_7 і неповнолітня ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_8 хотіла купити у нею цей будинок, в який вони вселилися. Через деякий час до неї приїхали ОСОБА_8 і ОСОБА_3, і останній дав їй завдаток за будинок.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_8, яка є його двоюрідною сестрою, деякий час проживала в його будинку, і казала, що вона хоче продати будинок. В його присутності ОСОБА_8 пропонувала ОСОБА_3 купити будинок матері або будинок вітчима на вибір.
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2005р. ОСОБА_7 продала відповідачу ОСОБА_3 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Херсонської області, за 12897грн., який належав їй на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право власності від 04.07.2005р. Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений 05.07.2005р. В цьому будинку була зареєстрована неповнолітня дочка ОСОБА_7 – ОСОБА_1,1994р.н.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 померла, а батько неповнолітньої ОСОБА_1 – ОСОБА_9 був позбавлений батьківських прав рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 12.03.2008р. Рішенням виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради № 50 від 26.03.2008р. ОСОБА_8 була призначена опікуном неповнолітньої ОСОБА_1
Ці обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу, довідкою сільської ради про реєстрацію ОСОБА_1, копією свідоцтва про народження ОСОБА_1, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7, копією рішення Дніпровського райсуду м.Херсона від 12.03.2008р., копією рішення виконкому Козачелагерської сільської ради № 50 від 26.03.2008р.
Прокурор вважає, що при укладені договору ОСОБА_7 порушила житлові права своєї неповнолітньої дочки, чим були порушені вимоги ч.6 ст. 203 ЦК України, ст.156,157 ЖК України, ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і ст.18 Закону України «Про охорону дитинства».
Суд вважає, що доводи прокурора є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти – члени сім»ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов»язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Разом з тим, діючим на час укладання спірного договору законодавством не вимагалась письмова згода органу опіки та піклування при відчуженні батьками належних їм жилих приміщень. Згода органу опіки та піклування на відчуження житла була обов»язковою лише у разі, коли це житло належало неповнолітньому, а правочин від його імені вчиняли батьки, опікун чи піклувальник. Лише з січня 2006 року з набранням чинності Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування,
Згідно з вимогами ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною шостою статті 203 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу житлового будинку в ньому ніхто не проживав. Він був в занедбаному стані, не придатний для проживання і потребував капітального ремонту. До укладення договору ОСОБА_7 з сім»єю винаймала житло у ОСОБА_12, а потім у ОСОБА_10, з якою була досягнута домовленість про купівлю у неї житла по АДРЕСА_2, і внесений завдаток, При цьому ОСОБА_8, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_1 у даній справі, і вимагає визнання договору купівлі-продажу недійсним, приймала активну участь у продажу будинку своєї матері, а саме, пропонувала ОСОБА_3 купити цей будинок, домовлялася з ОСОБА_10 про купівлю у неї будинку по АДРЕСА_2, сплачувала разом з ОСОБА_3 завдаток ОСОБА_10, була присутня під час нотаріального посвідчення спірного договору і отримала від матері гроші, сплачені ОСОБА_3
Ці обставини підтверджуються поясненнями відповідача і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12
Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку не були порушені права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову прокурора Цюрупинського району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 05.07.2005р. недійсним відмовити за необґрунтованістю.
На рішення може бути подана заява про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.
Суддя М.Г.Пляс