Справа № 22-11931/2010                                                  Головуючий у 1-й інстанції –Жежра О.В.

Доповідач – Олійник А.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

     20 липня 2010 року  колегія суддів судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва  в складі:

головуючого – судді  Олійник А.С.,

суддів: Волкової Л.О.,  Панченка М.М.,

при секретарі:  Пересунько Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 8 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про  поновлення пропущеного строку для звернення до суду та  зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и л а:

У  червні 2009 року ОСОБА_1  звернулася до суду із вказаним позовом, просила  поновити пропущений строк для звернення до суду  за захистом порушеного права  з 1 січня 2006 року до теперішнього часу;  визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги з 1 січня 2006 року і до теперішнього часу  незаконною; зобов’язати відповідача  протягом п’яти календарних днів з дня   набрання судовим рішенням законної сили нарахувати їй до виплати у повному обсязі недоплачену  як  дитині  війни  щомісячну державну  соціальну  30%  надбавку  з 1  січня   2006  року  до  31 грудня 2008 року в розмірі 3 891 грн. 90 коп., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що є  дитиною війни. Через відмову відповідача  у  виплаті пенсії з урахуванням 30% надбавки порушено її права, визначені та гарантовані Конституцією України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Оболонського районного суду м.Києва  від 8 липня 2009 року  позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва  щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва  здійснити  ОСОБА_1 перерахунок пенсії  відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, та провести відповідні виплати з урахуванням відповідних виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 19-20).

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Оболонському районі м.Києва   просить  постанову  суду скасувати  та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначено, що суд  не врахував  клопотання відповідача про відмову у позові у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.  Управління Пенсійного фонду України не є належним відповідачем у справі, оскільки надбавки встановлюються Кабінетом Міністрів України та кошти надходять із бюджету. Пенсійний фонду України є виконавчим органом та   діє в   межах   повноважень, передбачених законодавством України. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, для перерахунків або підвищень до пенсій він не застосовується. Підвищення до пенсії виплачувалося  відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с. 24).

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1  просить  постанову  суду скасувати  та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом принципу верховенства права, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи. В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що суд дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду; суд  неправильно застосував положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», 30 % надбавка до пенсії не отримана нею з вини відповідача, а тому повинна виплачуватися за минулий час без обмежень з індексацією таких коштів внаслідок  інфляції (а.с. 23).

 У судовому засіданні  ОСОБА_1 підтримала  подану нею апеляційну скаргу та просила відхилити апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.

 Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений  належним чином, що підтверджується розписками  про одержання судової повістки, у судове засідання свого представника не направив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість  постанови суду в межах апеляційного оскарження,  дійшла висновку, що апеляційні скарги    підлягають  задоволенню   частково  з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

   Судом встановлено, що  позивач є дитиною війни та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва. Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.

Належність позивача до категорії дітей війни засвідчує проставлений у пенсійному посвідченні штамп (а.с. 5).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано  виходив з  рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, яким  визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41  розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року

        Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції,  яка була чинною в спірний період,   передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено було в такій редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної соціальної допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  Ветеранам війни,  які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту"  дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають  чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд обгрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розрахунку мінімальної  пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не встановлено.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, передбачений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, на яку посилається  Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва.

      Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу  щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Тому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.

Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань щодо визначення їх розміру.

          Європейський   суд з прав   людини  у справі   «Кечко   проти України»   від 8 листопада 2005 року  зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

      Доводи апеляційної скарги  про те, що Управління Пенсійного фонду України не є належним відповідачем у справі, оскільки надбавки встановлюються Кабінетом Міністрів України та кошти надходять із бюджету, не заслуговують на увагу з таких підстав.

      Підпунктом 4 пункту 2.1. Положення  про управління Пенсійного фонду України  в районах, містах і районах у містах, затвердженого  постановою правління Пенсійного фонду України  30 квітня 2002  року  N 8-2   (у редакції постанови правління Пенсійного фонду  України 25 лютого 2008 N 5-5) визначено, що управління  відповідно до покладених  завдань  забезпечує своєчасне і в повному  обсязі  фінансування та  виплату  пенсій,  допомоги  на поховання та інших виплат,  які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів  Фонду  та інших джерел, визначених законодавством. Отже, саме Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва є відповідачем у справі щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами дітей війни.

Доводи апеляційної скарги  ОСОБА_1 про те, що суд дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду є  необґрунтованими, а доводи Управління Пенсійного фонду України  в Оболонському районі м.Києва  в цій частині обґрунтовані частково з таких підстав.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва  у запереченнях на позов наполягало на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду (а.с.13).

 Суд першої інстанції  застосував ст. 99 КАС України, проте не взяв до уваги, що позивач звернулася до суду 3 червня 2009 року, а тому перебіг  річного строку повинен обчислюватися  з 3 червня 2008 року.

 Таким чином, з врахуванням доводів апеляційної скарги відповідача постанова суду підлягає зміні в частині дати, з якої зобов’язано відповідача усунути порушення прав позивача.

 У  позовній заяві  позивач посилалася на те, що  строк звернення до суду пропущено  з поважних причин, оскільки  про порушення свого права вона дізналася із  засобів масової інформації.

Передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна допомога виплачувалась позивачу щомісячно, однак у розмірі меншому, ніж встановлено цим Законом.

 Виходячи з викладеного, позивач мала знати про порушення своїх прав.

Незнання закону, в тому числі, ухвалених Конституційним Судом України рішень, якими визнавались неконституційними зміни, що вносились до зазначеного Закону, не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для захисту порушеного права.  

Колегія  суддів  не   погоджується із доводами апеляційної скарги  ОСОБА_1  про те,  що  30% надбавка до пенсії має бути проіндексована.

        Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян,   одержані ними  в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

       Згідно із п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 17 липня 2003 року №1078 до об’єктів індексації не відносяться, зокрема:   соціальні  виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму  (пенсії,  обчислені з урахуванням абзацу першого  частини першої  статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні  виплати,  надбавки  та інші доплати до пенсії,  які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

Крім того,  порядок індексації грошових доходів населення передбачає, що  індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, і не підлягає індексації частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум (п.3, 4 зазначеного Порядку).

Таким чином, індексації не підлягає неодержана позивачем державна соціальна надбавка у розмірі 30%, яка має цільове призначення - надання соціальної підтримки  дітям війни.

Не можна погодитися і з обраним ОСОБА_1 способом захисту порушеного права про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити вказану надбавку  у визначеній нею сумі, оскільки суд не може перебрати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому суд обґрунтовано відмовив у  задоволенні вимоги позивача стягнути з відповідача на її користь  недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 3 891 грн. 90 коп.

 З огляду на викладене, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню  доводи апеляційної скарги про наявність підстав зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити    позивачу    підвищення до пенсії в розмірі 5 112 грн.  90 коп.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про  порушення  судом ч. 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» не спростовують висновку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 46  Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії ,  не отримані  з  вини  органу,  що призначає  і  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий час без обмеження будь-яким  строком  з  нарахуванням  компенсації  втрати частини доходів.

Державна соціальна надбавка є  підвищенням до пенсії дітей війни,  з приводу її нарахування та виплати  між сторонами існував спір, у зв’язку з цим   позивач звернулася до суду. Таким чином, підвищення до пенсії дітей війни не можна розглядати  як нараховану суму пенсії,  яку не було отримано позивачем.

З огляду на викладене,  колегія суддів змінює постанову суду першої інстанції в частині дати, з якої  зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва  здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1 надбавку,  передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

          Апеляційні скарги  ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва   задовольнити частково.

Постанову Оболонського  районного суду м. Києва від  8 липня 2009  року змінити в частині  дати, з якої зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва   здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та провести відповідні виплати, встановивши такою датою: з 3 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року.  

В іншій частині постанову залишити без змін.

         Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання   касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:                                      

Судді: