Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    28 липня 2010 року                                                                            м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

        головуючого – Кеміня М.П.

        суддів –   Джуги С.Д., Готра Т.Ю.

при секретарі – Янкович К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про призначення та збільшення розміру аліментів на дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, та збільшення розміру аліментів на сина ОСОБА_4. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі до 14.10.2005 р. часу його розірвання. Від даного шлюбу в них народилися троє дітей: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. Старший син ОСОБА_5 проживає разом з батьком відповідачем по справі ОСОБА_1 А двоє неповнолітні діти ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживають разом з нею позивачкою по справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2005 року між ними, сторонами по справі, була затверджена мирова угода відповідно до якої ОСОБА_1 зобов’язувався сплвачувати щомісячно 150 грн. на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, а аліментні зобов’язання щодо утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є взаємозарахованими і сторони відмовляються від позовних вимог щодо сплати аліментів на утримання вищевказаних дітей.

Оскільки на даний час змінилося матеріальне та сімейне становище позивачки, як одержувача аліментів, просила суд збільшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 до 500 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття, а також призначити аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 500 грн. щомісячно і до досягнення нею повноліття.

В судовому засіданні збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 500 грн. до закінчення ним учбового закладу.

Останнім рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 травня 2010 р. уточнений позов ОСОБА_2 задоволено стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з 01.12.2008 року і до досягнення дитиною повноліття. Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 встановивши, що із  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають стягненню щомісячно аліменти по 500 грн. починаючи з 01.12.2008 р. і до 30.06.2012 року. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як незаконного та необґрунтованого із ухваленням нового рішення про відмову у позовних вимогах ОСОБА_2 в повному обсязі. В скарзі зазначає, що судом неправильно встановлено правовідносини сторін, що випливають із обставин справи, та не вірно застосовано норми матеріального права які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права  колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом установлено, що сторони  перебувала в зареєстрованому шлюбі між собою  до 14.10.2005 р., часу його розірвання в судовому порядку. Від даного шлюбу в них народилося троє дітей: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. Старший син ОСОБА_5 проживає разом з батьком, відповідачем по справі ОСОБА_1, а інші двоє неповнолітні діти ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживають разом з позивачкою по справі ОСОБА_2

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2005 року між, сторонами по справі, була затверджена мирова угода відповідно до якої ОСОБА_1 зобов’язувався сплачувати щомісячно 150 грн. на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, а аліментні зобов’язання щодо утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є взаємозарахованими і сторони відмовляються від позовних вимог щодо сплати аліментів на утримання вищевказаних дітей.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14 жовтня 2009 року, винесеній по даній справі, провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про призначення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 – закрито. Дана ухвала ніким не оскаржена та не скасована (а.с.46) така набрала законної сили.

В силу зазначеного суд першої інстанції при новому розгляді справи не вправі був постановляти рішення з питань щодо призначення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 провадження у справі закрито ухвалою суду яка набрала законної сили.

За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з 01.12.2008 року і до досягнення дитиною повноліття підлягає скасуванню.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивачка ОСОБА_2 просила змінити розмір аліментів визначений за домовленістю сторін та затверджених мировою угодою ухвалою суду в сторону збільшення у зв’язку із зміною матеріального та сімейного становища її, як отримувача аліментів.

У роз’ясненнях даних у п. 23 п останови Пленум Верховного Суду України від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині щодо збільшення розміру аліментів на дитину даних вимог матеріального права та керівних роз’яснень постанови Пленум Верховного Суду України не врахував, а ухвалив рішення про стягнення аліментів з дня подачі позивачкою позовної заяви до суду 01.12.2008 р., що також не можна визнати законним та обґрунтованим.

Крім того суд задовольняючи розширенні позовні вимоги про стягнення збільшених позовних вимог щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 до  закінчення ним учбового закладу, та стягуючи аліменти з відповідача до 30.06.2012 року суд також не врахував вимоги норм матеріального права, зокрема, що обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання врегульовані гл. 15 СК і за змістом ст. 6 та 180 СК батьки зобов’язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як стверджено матеріалами справи син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. на час розгляду справи є неповнолітній, а тому нормами матеріального права які регулюють аліментні відносини щодо дитини врегульовані статтями  180-197 СК і такі стягуються до досягнення дитиною повноліття.

Підставою виникнення батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання  в тому числі щодо повнолітніх дочки, сина якщо такі продовжують навчання, передбаченні гл.16 СК і такі можуть виникнути тільки щодо повнолітніх дочки, сина. В силу чого не можуть бути задоволенні судом вимоги щодо стягнення аліментів щодо неповнолітніх дітей які продовжують навчання до часу припинення навчання, оскільки такий інститут аліментних зобов’язань може виникнути лише щодо повнолітніх дочки, сина, за умов передбачених ст. 199 СК України.

За наведених обставин колегія суддів приходить висновку, що с уд першої інстанції зазначених умов закону не врахував і ухвалив рішення в частині щодо збільшення розмірів аліментів на утримання дитини, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, що згідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до статей 182, 192 СК України та з врахуванням вимог ст. 214 ЦПК України, суд при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини повинен з’ясувати та урахувати: стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших аліментних зобов’язань, наявність матеріальної можливості надавати відповідну матеріальну допомогу, та інші обставини, які мають істотне значення.

Колегія суддів враховує, що за час укладення мирової угоди між сторонами по якій була досягнута домовленість про сплату аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 150 грн., змінилося матеріальне становище, позивачки як одержувача аліментів. Вона призупинила підприємницьку діяльність, в силу чого втратила джерело доходів, крім того збільшився розмір прожиткового мінімуму на одну дитину вказаного віку. Разом з тим колегія визначаючи розмір аліментів враховує і матеріального становища платника аліментів, який продовжую оплачувати навчання на повнолітнього сина ОСОБА_5 що проживає разом з ним, є підприємцем, і доходи такого також знизилися, в силу чого приходить висновку, що розмір аліментів слід змінити в сторону збільшення та визначити такий в сумі 500 (п’ятсот) гривень.

Керуючись ст.180-184 Сімейного кодексу України,  п.3 ч.1 ст. 307,  ст.309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області  від 06 травня 2010 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів визначений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2005 року якою затверджена мирова угода між батьками про визначення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 150 грн. щомісячно, визначивши до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 500 (п’ятсот) грн. щомісячно починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили (28.07.2010 р.) до досягнення дитиною повноліття.

В решті уточнених позовних вимогах ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :