Р І Ш Е Н Н Я  

І М’Я М              У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року  Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

                            головуючого, судді       -        П.В.ГРИШИНА,

                            при секретарі                 -        Л.О.НІКОЛЕНКО,

у судовому засіданні в сел. Зачепилівка, розглянувши цивільну справу   № 2-232/10  за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -  Дніпропетровська  обласна дирекція ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»  про поділ майна та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Зачепилівського районного суду 09.12.2009 р.  надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності, в якому  зазначено, що 23 січня 2009 року  рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Із змісту заяви вбачається, що за час шлюбу сторонами  було нажито  майно, яке складається з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1,   та легкового автомобіля Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вище зазначений легковий автомобіль  придбаний у кредит, який оформлений з  ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на ім’я позивачки ОСОБА_1 За час перебування сторін у шлюбі кредит виплачував ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 перестав виплачувати кредит, аліменти на дітей не виплачує, а позивачка, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей та отримуючи невелику заробітну плату не має можливості сплачувати кредит, тому й подала позовну заяву про поділ майна між нею та ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачка пояснила, що будинок придбавався для потреб сім’ї, оскільки до цього  вони проживали з батьками, а вже було двоє дітей. Гроші на придбання будинку давали батьки відповідача, а також чоловік брав кредит в Росії, який виплачували із зарплати відповідача. В будинок переїхали одразу після його придбання всією сім’єю, вона й досі  прописана в цьому будинку з дитиною.  Автомобіль в 2007 році захотів придбати ОСОБА_2, але в Росії йому кредит не дали, тому він оформив кредит в Україні на неї, хоча вона  ніколи не водила авто та не має права  керування ним.  Після припинення шлюбних відносин  відповідач  залишив авто у себе й пообіцяв виплачувати кредит, але потім припинив виплати і вона змушена була передати автівку представнику банку в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Тому  просить суд  визнати  спільною сумісною власністю  - житловий будинок, що знаходиться в с. Новомажарове, вул.. Лугова, Зачепилівського району Харківської області, оформлений на відповідача, а також  легковий автомобіль Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вона просить суд визнати за кожним із сторін право власності на зазначене майно в рівних частках по ? кожному.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що  з позивачкою перебували в шлюбі з 1995 року. Спочатку проживали  в батьківській квартирі, а потім  він придбав  житловий будинок  в с. Новомажарове Зачепилівського району. Частину грошей дав батько, а інші він позичив у свого товариша в Російській Федерації, підтвердженням чого є копія  розписки. Одразу після придбання будинку вся сім’я переїхала  до нього проживати, а саме – дружина та двоє дітей. Він також проживав з ними, хоча  прописаний в м. Бєлгород. В подальшому дружина  проявила ініціативу щодо придбання в кредит автомобіля Chevrolet Epika LF  69К. Він  погодився, але кредит  оформляла дружина  на себе. Автомобіль також використовували для сім’ї, керував автомобілем він або  батько, коли його не було в Україні. Після розлучення  вони домовились із позивачкою, що будинок залишається в нього, оскільки вона немає ніяких претензій на цей будинок, написавши  письмову розписку в присутності свідків. Незважаючи на це він готовий продати будинок та поділити гроші з колишньою дружиною. Проте позовних вимог  не визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні свідок    ОСОБА_4 – матір відповідача  показала в суді , що її син після укладення шлюбу проживав в їхній  квартирі, яку згодом продали та вирішили купити будинок. Для придбання будинку  брав кредит  син та  батько в Новому Уренгої. Придбали будинок приблизно за 20 тисяч доларів. Позивачка з двома дітьми вселилась в цей будинок і  прописалась в ньому. Син прописаний в Росії і ніде грошей на будинок не позичав. Також був куплений в кредит з ініціативи сина автомобіль, але оформляв  цей кредит він на невістку – ОСОБА_1. Після розлучення  автомобіль син забрав собі і  деякий час платив по кредиту, але в жовтні 2009 року  він  пригнав автомобіль до ОСОБА_1 і залишив у дворі, перестав сплачувати кредит і тому автомобіль в даний час забрав банк. Просить суд врахувати інтереси  двох неповнолітніх дітей і поділити  будинок  порівну між сторонами.

В судовому засіданні свідок  ОСОБА_5 – батько відповідача підтвердив покази свідка ОСОБА_6 стосовно його допомоги в придбанні житлового будинку для потреб молодої сім’ї  сина. Він також показав, що автомобіль Chevrolet придбавався також для сім’ї, але кредит оформляли на невістку. Використовував автомобіль син, який платив по кредиту до певного часу.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт добровільного написання ОСОБА_1 розписки від 17.06.2008 р., за змістом якої вона не претендує на житловий будинок  в с. Нове Мажарове на користь ОСОБА_5.

Суд, вислухавши сторін, свідків, дослідив інші матеріали справи:

-   свідоцтво про шлюб НОМЕР_2  від 15.07.2008 року,

-   свідоцтво про народження  НОМЕР_3  від 15.07.2008 року,

-   свідоцтво про народження  НОМЕР_4  від 15.07.2008 року,

-   довідку №3449 виконкому Перщепинської міської ради  від 2009 року,

-   кредитний договір  № 014 /3162/140896/73 від 29.11.2007 року;додаткова угода до нього  за № 1;

-   договір застави  транспортного засобу  № 014/11115/3162/73 від 29.11.2007 р; копія технічного паспорта  НОМЕР_5;

-   вимога про дострокове  виконання грошових зобов’язань  від 01.03.2010 р №20-10/683 від 02.03.2010 р;

-   довіреність  на право розпорядження  автомобілем від 18.03.2009 року;

-   акт  прийму –передачі транспортного засобу від 02.03.2010 року; лист та протокол зустрічі  від 02.03.2010 року;

-   заява ОСОБА_2  приватному нотаріусу  від 29.11.2007 року  про згоду  на заставу автомобіля;

-   розписки ОСОБА_2 від 20.04.2005 року про позику грошей;

-   розписка ОСОБА_1 від 17.06.2008 року про  відсутність претензій щодо частини будинку;

-   довідку про доходи №241 від 03.10.2009 року,

-   договір купівлі-продажу житлового будинку від 21.04.2005 року,

-   технічний паспорт  на житловий будинок від  27.05.2010 р,

- рішення Новомосковського  міськрайонного суду від 23 січня 2009 року про розірвання шлюбу;

- квитанції про погашення кредиту № ОЕWL 75860  від 17.12.2007 р., № ОЕWL 83501 від 22.01.2008 р., № ОНNF 5225 від 20,02.2008 р., № ОЕWL  від 18.03.2008 р., № ОНNF 97857 від 18.04.2008р., № ОЕWL 83712 від 19.05.2008 р., № ОЕWL 86475 від 17.06.2008 р., № ОЕWL 98222 від 24.07.2008 р., № ОЕWL 57884 від 17.08.2008 р., № ОНNF  8898 від 19.09.2008 р., № ОЕWL 35304 від 16.10.2008 р., № ОЕWL 84654 від 19.11.2008 р., № ОНNF  71395 від 19.12.2008 р., № ОЕWL  51362 від 26.01.2009 р., № ОЕWL 7445 від 16.03.2009 р., № ОЕWL 8742 від 30.03.2009 р., № ОЕWL 22999 від 05.05.2009 р., 27.05.2009 р., № ОЕWL  3740 від 27,05.2009 р., № ОНNF  18444 від 25.06.2009 р.,  № 7 від 25.06.2009 р., № ОЕWL  99737 від 27.07.2009 р., № ОНNF  96182 від 18.08.2009 р.

Судом  встановлено, що спірні правовідносини між сторонами повинні регулюватись згідно вимог :

ст. 57 СК України ч.1 п.3 „Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто”,

ст. 74 СК України ч.1 „Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними”.

 ст. 60 ч.2 СК України „Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.,

ст. 61 ч.1 СК України „Об’єктами права спільної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту”,

ст. 61 ч. 2 СК України „Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, … інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету…”,

ст. 61 ч.4 СК України „Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя”.

ст. 70 ч.1 СК України „У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними …”.

В судовому засіданні встановлено, що громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі між собою, проживали однією сім’єю в період з 22.12.1995 року по 23 січня 2009 року (про що свідчать пояснення сторін, рішення Новомосковського районного суду від 23.01.2009 року). Від шлюбу у них народились діти - донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2.

 За цей період ними було придбано наступне майно:

-  житловий будинок (договір купівлі  від 21.04.2005 року),що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

-    автомобіль Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1, який придбаний ОСОБА_1 за кредитним договором  № 014/3162/140896/73 від 29.11.2007 р.

Суд , розглянувши матеріали справи встановив, що предметом даного позову є житловий будинок, який розташований за адресою: вул. Лугова б/н, с. Нове Мажарове Зачепилівського району  Харківської області та легковий  автомобіль Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1, який придбаний ОСОБА_1 за кредитним договором  № 014/3162/140896/73 від 29.11.2007 р. та є  предметом забезпечення виконання зобов’язання за договором.

Факт придбання автомобіля  Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1, в кредит на ім’я позивачки ОСОБА_1 за кредитним договором  № 014/3162/140896/73 від 29.11.2007 р. не заперечувала жодна сторона в суді, Відповідач також підтвердив, що він мав право керування зазначеним автомобілем, про що була зроблена відмітка в технічному паспорті. Суд приходить до висновку, що  автомобіль  був придбаний для  забезпечення потреб сім’ї і переданий позивачкою у спільне користування, а тому він являвся спільною сумісною власністю подружжя. Зобов’язання по кредитному договору також були відомі відповідачу і він дав свою письмову  згоду на заставу  автомобіля від 29.11.2007 року,  а також проводив оплату кредитних платежів (а.с. 86 ). В подальшому автомобіль було за актом приймання –передачі  02.03.2010 року передано в якості застави на погашення заборгованості за кредитним договором з метою його продажу представником  ВАТ»РЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (а.с. 83). На час розгляду справи автомобіль проданий в рахунок оплати кредиту.

 Факт придбання спірного житлового будинку відповідачем  підтверджується його поясненнями, копією договору купівлі –продажу  від «21» квітня 2005 року , розпискою  про одержання в борг коштів від 20.04.2005 року.

Як встановлено із показів свідка ОСОБА_4 молоде подружжя ОСОБА_2 разом із двома дітьми проживали постійно  в зазначеному будинку після його придбання і до червня 2008 року. З цього часу  сторони посварились і позивачка з двома  дітьми вимушена була переїхати до своїх батьків в м. Перещепино Дніпропетровської області. На момент розгляду справи, починаючи з 05.02.2007 року позивачка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ( що підтверджено  штампом в її паспорті та  довідкою Новомажарівської сільської ради №298 від 15.06.2010 року).

Доводи  відповідача про  добровільну відмову  позивачки від права власності на  будинок підтверджені  її письмовою розпискою від 17.06.2008 року не можуть бути  враховані судом, оскільки  такий правочин  суперечить  актам цивільного законодавства, правам та інтересам  неповнолітніх дітей позивачки, а також моральним засадам суспільства ( вимоги ст.. 203 ЦК України ), а тому він  являється недійсним. Крім того за своїм змістом – одна  сторона  передала другій стороні  безоплатно майно у власність – зазначений правочин має ознаки  договору дарування, який за правилами ст.. 719 ч.2 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню і в разі  недотримання  вимоги про нотаріальне  посвідчення відповідно до ст..220 ч.1 ЦК України  такий  договір є нікчемним.

Зазначені обставини свідчать про те, що хоча будинок був оформлений відповідачем ОСОБА_2  як його приватна власність , але  будинок був  ним після придбання  переданий у спільне користування тому суд приходить до висновку, що будинок був придбаний  для потреб усієї сім’ї, а тому являється  спільною сумісною власністю  подружжя. Посилання  відповідача на те , що  для придбання будинку він  використав позичені ним особисто гроші у громадянина РФ  ОСОБА_11 не підтверджуються наявністю оригінала  його боргової розписки, відсутністю джерел погашення такого боргу в період з 2005 р по 2008 р без використання  спільних грошових коштів сім’ї , спростовуються також показами свідка ОСОБА_4 , а тому  зазначений  факт викликає сумнів у суду в його достовірності , хоча і не впливає ніяким чином на висновок суду  про передачу  придбаного відповідачем на своє ім’я  будинку у спільне користування  для потреб сім’ї.

 Діючим законодавством встановлено порядок поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, на засадах рівності часток подружжя.

Суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, так як в судовому засіданні встановлено, що дійсно житловий будинок оформлений на ім’я ОСОБА_2  був придбаний за час їхнього спільного проживання, тому  за презумпцією  права спільної сумісної власності  цей будинок є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому громадянка  ОСОБА_1  має право на ? частину цього будинку.  

Наявність  у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей може бути враховано судом в разі поділу  житлового будинку в натурі. Тому в цій частині позовні вимоги  ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вимога щодо визнання  права власності   на ? частину   автомобіля  Chevrolet Epika LF  69К, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформленого на ім’я позивачки ОСОБА_1  не може бути задоволена судом, оскільки в даному випадку (в зв’язку з накладенням на момент розгляду справи стягнення на предмет застави – спірний автомобіль в якості забезпечення виконання зобов’язань кредитного договору  від 29.11.2007 р.) мають місто правовідносини  зобов’язального характеру, а не речові правовідносини.

 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 також необхідно відмовити.

    Судові витрати  необхідно  розподілити між сторонами  пропорційно  до задоволеної частини вимог, керуючись ст.. 88 ЦПК України, не звільняючи  позивачку  від їх сплати, так як ст.. 82 ЦПК України  передбачена лише можливість  суду відстрочити  сплату судового збору та витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи. Суд вважає необхідним   стягнути судові витрати в рівних частках з кожної сторони.

Інших доказів  підстав обґрунтування позову та заперечень проти нього сторони суду не надали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 208, 209, 212, 213, 214, 215   ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В  :

              Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -  Дніпропетровська  обласна дирекція ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»  про поділ майна та визнання права власності  - задовольнити частково.

Визнати  спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4  та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5  - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4,   право власності: на ?  частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та  оформлений за договором купівлі-продажу  від 21.04.2005 року на ім’я ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог – відмовити в задоволенні.

Стягнути   з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5,  мешканця  АДРЕСА_1,  на користь держави пропорційно задоволених вимог  ? частину  судових витрат:

-   державне мито в сумі  655, 00 грн., які перерахувати – одержувач:   УДК в Зачепилівському районі,   р/р №31118106700216     МФО  851011, код ОКПО 24134320,  код БК 23030300    Банк  ГУДКУ в Харківській області;      

         -      збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 60,00       грн., які перерахувати   на рахунок ВДК в Зачепилівському районі: Одержувач УДК в  Зачепилівському районі,   Код ЄДРПОУ 24134320, МФО  851011, р/р №31214259700216.

а всього стягнути 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 00 коп. судових витрат.

Стягнути   з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2.  на користь держави пропорційно задоволених вимог   ? частину  судових витрат:

-   державне мито в сумі  655, 00 грн., які перерахувати - одержувач  : УДК в Зачепилівському районі,   р/р №31118106700216     МФО  851011, код ОКПО 24134320,  код БК 23030300    Банк  ГУДКУ в Харківській області;      

         -      збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 60,00       грн., які перерахувати   на рахунок ВДК в Зачепилівському районі: Одержувач УДК в  Зачепилівському районі,   Код ЄДРПОУ 24134320, МФО  851011, р/р №31214259700216 ,

а всього стягнути 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

  Головуючий, суддя                                                                   Гришин П.В.