Справа №2-377/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М’ Я М   У К Р А Ї Н И

30  липня  2010  року  Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

                            головуючого, судді       -        П.В.ГРИШИНА,

                            при секретарі                 -        Л.О.НІКОЛЕНКО,

у судовому засіданні в сел. Зачепилівка, розглянувши цивільну справу № 2-377/10 за позовом ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплатити недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2006 -2009 рр., -

В С Т А Н О В И В :

Гр. ОСОБА_1   звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що вона відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни,  і відповідно до ст.. 6 вищевказаного закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але у 2006-2009 рр. позивачу зазначена допомога не виплачувалась в належному розмірі. Відповідач всупереч ст.. 22 Конституції України та Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 року яким були визнані  неконституційними окремі положення  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не в повному обсязі здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії в 2006- 2009 рр.

В позовній заяві   ОСОБА_1   зазначає, що причиною пропуску нею строку позовної давності стало те, що про недоплату соціальної допомоги до пенсії стало відомо лише нещодавно коли вона звернувся з цим питанням до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області, тому вона просить суд  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області нарахувати та виплатити  на її користь недоплачену як дитині війни пенсію з підвищенням її на 30% з  01.01.2006 року  по 31.12.2009 р.,

В судове засідання позивач не з’явився, в позові просив суд розглядати справу  без її участі,  у зв’язку з неможливістю прибути у судове засідання через похилий вік та стан здоров’я, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності його представника.

Суд, визнавши  причини неявки сторін поважними, вирішив можливим розглянути справу на підставі наявних  у  матеріалах справи доказів, а саме:

- паспортних даних гр. ОСОБА_1;

-   пенсійного посвідчення ОСОБА_1   НОМЕР_1 від  02.08.1999 р. з відміткою „Дитина війни”;

-      клопотання  Управління пенсійного  фонду в Зачепилівському районі Харківської області № 1162-07/12 від 23.07.2010 р. про розгляд справи без участі їх представника;

-     довідка № 1008 від 23.03.2010 р. видана Управлінням пенсійного  фонду в Зачепилівському районі Харківської області.

Судом в  справі встановлено наступне.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним    посвідченням НОМЕР_1 від  02.08.1999  року.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.        

    Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2006 рік.

Позивач просить задовольнити його вимоги про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії у розмірі 30% починаючи з 2006 року, тобто за останні чотири роки, але відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою  до винесення ним рішення. Так як сторонами не заявлено відповідного клопотання, суд прийшов до висновку про неможливість застосовувати до даних  вимог загальну позовну давність, встановлену.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності   15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню, згідно довідки УПФ № 1008 від 23.03.2010 р. відповідач позивачу надбавки до пенсії протягом 2007 року взагалі не виплачував.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховано та виплачено надбавку до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою  Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області № 1008 від 23.03.2010 р.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в  Зачепилівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » дію ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено та не внесено до неї змін. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, вище згаданим законом та  нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме ст. 6 цього закону.

Отже, відповідач в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не 10% яку позивачу виплачував відповідач, що підтверджується довідкою № 1008 від 23.03.2010 р.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Стосовно позовних вимог про стягнення з УПФУ недоплаченої суми доплати до пенсії, суд, виходить з того, що визначення конкретного розміру пенсії віднесено до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України, а не судів. Виходячи із цієї позиції, суд не встановлює конкретні суми пенсії, які підлягають виплаті, а покладає на  органи пенсійного фонду України обов’язок нарахувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести позивачу відповідні виплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,  208, 209, 213, 212, 214, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позовну заяву в  справі   № 2-377/10   гр.   ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2006 -2009 рр. – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії   гр.   ОСОБА_1, як особі зі   статусом «Дитини війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати:

-   за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р., з урахуванням фактично виплачених сум в  2007 році;

-   за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум в 2008 році;

-   за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум у 2009 році.  

В іншій частині позовних вимог  необхідно відмовити в задоволенні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України

Головуючий, суддя                                                  Гришин П.В.