Справа № 22ц-21735 /10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 26 (1) Шум Л.І.
Доповідач – Барильська А.П.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Турік В.П.,
при секретарі – Чубіній А,В.,
за участю: позивача – ОСОБА_2 , представника відповідача - відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» – Голоцвана Дмитра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди у сумі 148800 грн. у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходів фізичних осіб. З ВАТ «Кривбасзалізрудком» стягнуто на користь держави 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України і залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «Кривбасзалізрудком » у спричиненні йому моральних страждань.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 тривалий час, понад 30 років, працював на різних посадах в шахтах «Першотравнева- Дренажна», ім. «Ленінруда», ім. «Орджонікідзе» , ім. «Об’єднана» ВО «Кривбасруда» у шкідливих умовах праці у зв’язку із чим отримав професійне захворювання.
Рішенням ЛЕК НДІ від 18.05.2006 року позивачу було встановлено професійне захворювання – сидеросилікоз Іст., емфізема легенів І ст., ЛН І-1Іст.
Висновком МСЕК від 29.06.2006 року позивачу встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності , безстроково.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання бн № від 29.05.2006 року, причиною профзахворювання позивача стала праця впродовж 30 років в умовах впливу запиленості повітря робочої зони, що перевищує ГДК. Згідно п.19 зазначеного Акту, винними в порушенні законодавства про охорону праці є адміністрація шахт «Обєднана», «Першотравнева», ім. «Леніна» ВО «Кривбасруда», шахти ім..Орджонікідзе, тресту «Ленінруда» керівники зазначених підприємств порушили вимоги ст. 153 КЗпП УКраїни.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу вперше 25 % втрати професійної працездатності він перебував у трудових відносинах з ВАТ «Кривбасзалізрудком »; саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умов для роботи, позивач частково втратив працездатність.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ст.ст. 153, 237-1 КЗпП є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача у цьому є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 14.04.2008 встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу ВАТ «Кривбасзалізрудком »; слід відхилити, рішення суду – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: