Справа № 2-1628/2010

Старобешівський районний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 липня  2010  року                                                                                          смт.Старобешево  

Старобешівський  районний суд  Донецької області  у складі: головуючої–судді Сазонової М.Г., при секретарі Гончаровій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Старобешівського районного суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру посилаючись, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її бабуся – ОСОБА_4, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її дід – ОСОБА_5, який мешкав разом з ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрилась спадщину на належну померлим квартиру. Своїм заповітом дід розпорядився, щоб після його смерті все належне йому майно успадкувала вона. У встановлений законом строк вона звернулась до Старобешівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак вона не має можливості успадкувати майно померлого ОСОБА_5, оскільки у неї відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу між дідом та бабусею. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мешкали разом та вели спільне господарство. Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивачка у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши позивачку, вивчивши матеріали, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

    Судом встановлені такі факти й відповідні їм правовідносини.

    ІНФОРМАЦІЯ_2 року у смт. Новий Світ Старобешівського району помер ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1).

    За життя ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Іншим співвласником квартири була ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла (свідоцтво про смерть НОМЕР_2).

    18.04.2000 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким заповів ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Старобешівського району. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Новосвітської селищної ради Завольською Л.В., зареєстровано в реєстрі №174 (а.с.17).  

  Під час слухання справи встановлено, що родина ОСОБА_7 з дозволу ОСОБА_8 з лютого 2008 року стали проживати у ? частині будинку. Письмовий договір найму житла між сторонами не укладався.

Отже, якщо правочин повністю або частково виконаний однією із сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до п.2 ст.220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК  не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640  ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.   При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

    На підставі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Під час розгляду справи позивачкою або її представником не надано до суду жодних доказів того, що ОСОБА_8 від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку ухиляється або існують причини, з яких вона не має можливості його укласти у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що сторони  дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, жодна з сторін не ухиляється від нотаріального посвідчення договору та немає інших підстав нікчемності правочину, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задоволенню не підлягають.

Більш того, відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише й у разі його порушення. Проте, ОСОБА_7 або її представником не було порушено питання предмету розгляду рішення компетентного державного органу чи його відсутність, які давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя