Справа №22ц-21117/10 Головуючий в 1 інстанції – Грищенко Н.М.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«13» липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
представника відповідача - Каретної Євгенії Василівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізорудком») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що під час виконання трудових обов’язків на підприємстві відповідача 14 жовтня 2005 року з нею стався нещасний випадок, в результаті якого її було травмовано.
Висновком МСЕК від 05.04.2006 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20%. Висновком МСЕК від 04.07.2007р. їй повторно було встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, з яких 30% по хронічному бронхіту і 20% по трудовому каліцтву.
Посилаючись на ці обставини, просила суд стягнути з відповідача 121 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На її користь з ВАТ «Кривбасзалізорудком» у відшкодування моральної шкоди стягнуто 30 тис. грн. та стягнуто витрати ІТЗ.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано висновків, наведених в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону, а тому ВАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього. Не обґрунтований розмір моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача – ОСОБА_2 просить суд апеляційну скаргу відповідача відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізорудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з ОСОБА_1 14 жовтня 2005 року при виконанні нею трудових обов’язків на ш. «Гвардійська» Відкритого акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком», стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала закритий компресивний злам тіла -1 ст.
Висновком МСЕК від 05.04.2006 року їй було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20% (а.с. 26). При наступному огляді МСЕК від 04.07.2007р. ОСОБА_1 повторн було встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 30% первинно по професійному захворюванню і 20% по трудовому каліцтву ( а.с. 27).
Актом розслідування нещасного випадку від 19.10.2005 року за формою Н-5 та Актом №1 про нещасний випадок, затвердженого заступником голови правління ВАТ «Кривбасзалізорудком» встановлена причина нещасного випадку – незадовільний стан виробничого середовища, порушення вимог посадових інструкцій (а.с. 13-20).
Актом розслідування професійного захворювання від 31.05.2007 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота впродовж 22 років 9 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві трудовим каліцтвом і професійного захворювання моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування нещасного випадку від 19.10.2005 року за формою Н-5 та акту №1 про нещасний випадок, встановлена причина нещасного випадку – незадовільний стан виробничого середовища, порушення вимог посадових інструкцій (а.с. 13-20).
А з акту розслідування професійного захворювання від 31.05.2007 року вбачається, що причиною професійного захворювання є – робота впродовж 22 років 9 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізорудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_1, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 19.10.2005 року, тобто з моменту встановлення їй стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 26), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими нею трудовим каліцтвом і професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач переносить фізичну біль, при незначному фізичному навантаженні її турбує задишка, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: