Справа 22ц-21165\10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія -46 (1У) Прасолов В.М.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
08 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Барильської А.П.,
суддів : Карнаух В.В., Зубакової В.П.,
при секретарі: Євтодій К.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у спільній сумісній власності, поділ спільного майна, встановлення порядку користування жилими приміщеннями, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення часток у спільній сумісній власності, поділ спільного майна подружжя.
В подальшому позивачка неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги, та остаточно просила суд визначити частки у спільній сумісній власності- двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, визнати, що її частка у зазначеній квартирі складає 597\1000; частка відповідач - 403\1000. Визначити за кожним із сторін частки у квартирі АДРЕСА_2 по 1\4, за кожним, та розподілити інші побутові речі. Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши позивачці у користування кімнату площею 17.0 кв.м., відповідачу - кімнату площею 10.1. кв.м., інші приміщення залишити у загальному користуванні. Стягнути з відповідача витрати по справі.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено, що частка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 дорівнює 597/1000, а частка ОСОБА_2 у зазначеній квартирі дорівнює 403/1000.
Визначено, що частки ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2 дорівнюють по 1/ 4, кожного .
Визначено у користування ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 жилу кімнату площею 17,0 кв.м, визначено у користування ОСОБА_2 у зазначеній квартирі жилу кімнату площею 10,1 кв.м.; кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу, лоджію залишено в загальному користуванні.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на: стінку вартістю 1000 грн., що придбана у 1986 році; кухонний гарнітур вартістю 500 грн., придбаний у 1986 році; спальний гарнітур "Мелодія" (ліжко, шафа, 2 тумбочки, трельяж) вартістю 600 грн., придбаний у 1987 році; пральну машина "Ардо" вартістю 1800 гри., придбана у 2004 році; холодильник "Калекс-комбі" вартістю 1000 гри., придбаний у 2004 році; телевізор "Оріон" вартістю 700 грн., придбаний у 1994 році.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на: набір м'якої меблі (диван два крісла) вартістю 1000 грн., придбаний у 2004 році; комп'ютер вартістю 3000 грн., придбаний у 2004 році; відеоплейєр "Самсунг" вартістю 300 грн., придбаний у 1990 році; пилосос "Ракета" вартістю 120 грн., придбаний у 1980 році; два килима розміром 2x3 м. вартістю 900 грн., придбані у 1989 році; пральну машину "Ріга" вартістю 120 грн., придбану у 1986 році; відеокамеру "LG" вартістю 1000 гри., придбану у 1989 році; майно, що знаходиться у квартирі за адресою АДРЕСА_1: стінку вартістю 1000 грн., придбану 2004 році; телевізор "Рейнфорд" вартістю 1000 грн., придбаний у 2006 році; комп'ютер вартістю 5000 гри., придбаний у 2006 році; спальний гарнітур ( 2 ліжка, шафа, тумбочка, пенал) вартістю 700 грн., придбаний у 2004 році; кухонний гарнітур вартістю 500 гри., придбаний у 2004 році; пилосос вартістю 300 грн., придбаний у 2004 році; DVD- плейєр вартістю 500 гри., придбаний у 2006 році; диван-ліжко вартістю 300 гри., придбаний у 1987 році; холодильник вартістю 250 грн., придбаний у 1987 році.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати: судовий збір у сумі 162,08 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., витрати на оплату правової допомоги 1900 грн., оплата експертизи у сумі 1400 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки при ухвалені рішення судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема: суд розглянув в одному судочинстві різні позовні вимоги та не роз’єднав їх. Суд безпідставно розподілив частки у квартирі АДРЕСА_1, не взявши до уваги, що частки у зазначеній квартирі між ним та позивачкою є рівними; суд виділив у користування ОСОБА_2 кімнату площею 17 кв.м у АДРЕСА_1, не взявши до уваги, що у зазначеній кімнаті мешкає відповідач ОСОБА_2 та що позивачка з донькою фактично проживає в кв. АДРЕСА_2, яка має більшу площу, ніж квартира по пр.200- річчя Кривого Рогу та фактично користується іншим житлом, ніж розподілив суд.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 з 20 листопада 1982 року по 20 грудня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі.(а.с.5)
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, 1983 року народження та ОСОБА_5, 1993 року народження.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11 червня 1996 року, сторонам на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2. Зазначена квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного фонду»,
Відповідно до договору купівлі - продажу від 25 жовтня 2004 року, ОСОБА_2 належить двокімнатну квартира АДРЕСА_1. (а.с.11,12).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення часток ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у спільному сумісному майні подружжя, а саме: у квартирі АДРЕСА_1, суд відійшов від рівності часток, при цьому виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 приховав від позивачки спільне майно- грошовий вклад та що розмір аліментів, які отримує позивачка на утримання неповнолітньої дочки є недостатнім для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 2 та 3 зазначеної статті СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 у період шлюбу за згодою позивачки заробітну плату переводив на рахунок у банк «Форум». Видав позивачці довіреність на право отримання зазначених коштів, яку скасував у серпні 2005 року.
Позивачка не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 приховав від неї наявність зазначеного грошового вкладу.
Крім того, позивачка отримує аліменти у розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5. Згідно довідки ( т.1 а.с. 44), розмір аліментів на утримання дочки сторін визначений з урахуванням стану здоров’я відповідача та дитини. Позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що зазначений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.
Посилання позивачки на те, що вона несе додаткові витрати на дитину, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки положеннями ст.185 СК України передбачено обов’язок того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка не заявляла до відповідача вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду були відсутні підстави для того, щоб відступити від засад рівності часток подружжя при їх визначенні у квартирі АДРЕСА_1 у місті Кривому Розі. У зв’язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення цих позовних вимог та визначення, що частки позивачки та відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі складають по 1\2 частки, кожного.
Вирішуючи спір в частині виділення у користування позивачці кімнати площею 17.0 кв.м., відповідачу – кімнати площею 10.1 кв.м. та залишаючи кухню, ванну кімнату, коридор, вбудовану шафу, лоджію у загальному користуванні, суд виходив з того, що кімната 17.0 кв.м. складає 597\1000 частки, що визначена за позивачкою, а кімната 10.1 кв.м. складає 403\1000 частки, що визначена за відповідачем ОСОБА_2
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду, оскільки при визначенні такого порядку користування спірної квартири, суд не взяв до уваги, що між сторонами склався фактичний порядок користування квартирою, що у зазначеній квартирі в кімнаті площею 17.0 кв.м. мешкає відповідач ОСОБА_2. Позивачка ОСОБА_2 мешкає у квартиріАДРЕСА_2. Крім того, суд не врахував інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_5, яка мешкає разом із матір’ю.
У зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Розглядаючи позов про визначення часток у спірній сумісній власності, поділ спільного майна, встановлення порядку користування житловим приміщеннямё суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що предметом заявлених позовних вимог є спільне майно. У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними,
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 27 січня 2010 року в частині визначення за ОСОБА_2 597\1000 частки та за ОСОБА_3 – 403\1000 частки в квартирі АДРЕСА_1 та в частині визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення часток у квартирі АДРЕСА_1 задовольнити частково. Визначити, що частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 складає по 1\2 частки, кожного.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: