Справа № 22ц-21337/2010                                                          Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 57 ( 3 )                                                                        Пустовіт О. Г.

       Доповідач - Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:  Митрофанової Л.В.

суддів:                       Михайлів Л.В., Карнаух В.В.

при секретарі:           Бондаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому  район                   і м. Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від  07 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про стягнення щомісячної державної допомоги як дитині війни, поновлення пропущеного строку звернення до суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007-2008 роки в сумі 2653 грн. 70 коп., посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не в повному обсязі виплачувалась щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Уточнивши в судовому засіданні свої вимоги, просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті на її користь щомісячної державної допомоги до пенсії, стягнути на її користь з відповідача недоплачену суму такої допомоги за 2007-2008 року в сумі 2653 грн. 70 коп.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від  07 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року пенсії із підвищенням у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок пенсії та виплати недоплаченої суми ОСОБА_2 з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Стягнуто з УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп. на користь ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішеннями Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат. Крім того, позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року здійснював підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, оскільки вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.

Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції питання про поновлення позивачу, пропущеного ним строку звернення до суду й  вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність його пропущення з підстав, передбачених ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є неправильним, оскільки ця підстава стосується сум пенсій які вже нараховані, але не виплачені.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а позивач ОСОБА_2 звернулась з позовними вимогами до суду першої інстанції 30.07.2009 року (а.с. 1), то колегія суддів вважає, що він пропустив річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування йому надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 30.07.2008 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин  його пропуску, оскільки про факт порушення свого права він дізналася у вересні 2009 року з засобів масової інформації, де почали обговорювати вказане питання. Вважаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.

В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі  м. Кривого Рогу задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від  07 грудня 2009 року  змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 – поновити».

В іншій частині постанову залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: