Справа №  2-1403 / 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої: судді Сольоної Н. М.

при секретарі Ковган О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі про визнання приправою бездіяльності та зобов’язання здійснити нарахування і виплату доплати до пенсії як дитині війни, -

 В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі щодо не нарахування йому підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі здійснити перерахунок пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з: 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. – в розмірі 1240 грн. 20 коп.; з 01.01.2010 р. по 01.04.2010 р. – в розмірі 476 грн. 10 коп., за квітень-травень 2010 р. -  324 грн., з 01.06.2010 р. по день ухвалення рішення в справі з розрахунку щомісячного підвищення пенсії на 211 грн. 80 коп., стягнути з відповідача на його користь 51 грн. витрат на оплату судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи., та 50 грн. витрат на оплату послуг адвоката з підготування позовної заяви, а всього 221 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що він, відповідно ст. 1 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” є дитиною війни і йому у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу не нараховує і не виплачує посилаючись на відсутність надходжень з державного бюджету. Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2004 року, поновили  свою дію у 2007 році з 9 липня по 31 грудня, у 2008 році з 22 травня по 31 грудня і продовжили дію в 2009-2010 роках. Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії є мінімальний розмір пенсії за віком що визначається в порядку встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На 2009 рік прожитковий мінімум встановлений 498 грн. З 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум встановлений в розмірі 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн. Протягом 2008-2010 року підвищення нараховувалося і виплачувалося, але в меншому розмірі ніж визначений законом. З 1 квітня 2010 року розмір підвищення пенсії має складати 211,8 грн.  

В судове засідання позивач не з’явився, в позовній заяві просить розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду заперечення до позову, в яких просив справу розглянути без участі їх представника. Відповідач позовні вимоги не визнає і просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. Також відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. З 2008 року  позивачу, здійснювалася виплата щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Одночасно зазначає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд,  дослідивши подані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 5).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

В 2009- 2010 роках позивачу підвищення до пенсії нараховувалося і виплачувалося в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з  01 січня 2009 року – 49 грн. 80 коп. щомісячно.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право”. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вимоги позивача про зобов?язання відповідача здійснити перерахунок за 2009-2010 роки щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає обґрунтованими, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено, і вона діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно  ч. 1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення  або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

 Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає,  в зв’язку з чим, відповідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України, суд вважає можливим і правильним застосувати до спірних правовідносин між сторонами саме цю норму.

      Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

 Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Роменському районі Сумської  області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Суд вважає, що відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання законними дій або бездіяльності відповідача.    

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про здійснення перерахунку та стягнення з УПФУ в Роменському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Такий висновок суду базується і на тому, що між сторонами немає спору щодо конкретно визначених сум підвищення, а склався спір щодо застосування норм законодавства що визначає відсотковий розмір підвищення пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” ст. ст. 2, ст. 15 ч. 1, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

            Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати:  за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 27 липня 2010 року, з врахуванням отриманої доплати до пенсії згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

             Суддя підпис…

    Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                       Н. М. СОЛЬОНА                      

    Повний текст рішення виготоволено 28.07.2010 р.