Справа № 22-ц-5294/2010р. Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: визнання права Єлізаров І.Є.
власності в порядку спадкування Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа СК «Провіта » про стягнення суми
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 березня 2010 року
Керуючись ст.ст.301,303, 304, п.5 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 311, ст.313, п.2 ч.1 314, ст.ст. 315, 317,319,324 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 березня 2010 року – скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді:
Справа № 22-ц-5294/2010р. Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: визнання права Єлізаров І.Є.
власності в порядку спадкування Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Провіта» про стягнення суми
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 березня 2010 року
ВСТАНОВИЛА:
21 січня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія(далі ТДВ СК «Провіта»про стягнення суми.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог, ОСОБА_2 пояснив, що він власником автомобіля «Lехus RX350 Luxuru», д.н. НОМЕР_3, 2007р. випуску.
15 грудня 2008 року між позивачем та ТДВ «СК «Провіта» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до п.2.1. Договору до страхових випадків, які тягнуть виплату страхового відшкодування, належить пошкодження транспортного засобу.
21 жовтня 2009р. о 20-З0 год. в м. Харкові по Салтівському шосе у зв'язку порушенням водієм ОСОБА_3 п.16.6 ПДР України, який керував автомобілем ВАЗ, держ. номер НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Позивач пояснив, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 рухаючись по Салтівському шосе в м. Харкові, повертаючи ліворуч на вул. Академіка Павлова, не надав дорогу його транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку прямо Внаслідок чого сталося зіткнення з його автомобілем. В результаті чого автомобіль його зазнав технічних пошкоджень. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №9715 від 12.11.2009 року сума матеріального шкоди, завданої його автомобілю склала 53 788 грн. 68 коп.
При цьому позивач вказав, що 21 грудня 2009р. ТДВ «СК «Провіта» йому повідомила, що буде відшкодовано 30 271,30 гривен, однак він вважає, що страхова виплата не покриє завдану фактично шкоду в сумі 53 788 грн. 68 коп.. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача завдану з його вини шкоду в сумі 23 517,38 гривен,
Відповідач в судовому засіданні визнав частково та не погодився з розміром завданої шкоди в сумі 23 517 грн. 38 коп..
Представник 3-ї особи ТДВ СК «Провіта » пояснив, що між позивачем ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Провіта» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №23/02-5640057. Позивачу було відшкодовано 30 271,30 гривен . Ремонт автомобілю провадився на гарантійній станції технічного обслуговування та різниця вартості відбулась із-за комерційного інтересу гарантійного СТО.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. З ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 23 517 (двадцять три тисячі п'ятсот сімнадцять ) гривен 38 копійок та судові витрати в розмірі 355 (триста п'ятдесят п'ять ) гривен 20 копійок .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким у задоволені позовних вимог позивачам відмовити з підстав, що до участі у справі не була залучена ВАТ «Національна страхова компанія «Оранта» з якою у нього є договір від 13.11.2008 року страхування цивільно-правової відповідальності належного йому на праві власності транспортного засобу в строк з 17.11.2008 року до 16.11.2009 року, а саме в період настання страхової події.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те суд ухвалив рішення в порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду противоправність дій водія ОСОБА_3 та причинно-наслідковий зв'язок між цими противоправними діями та спричиненою шкодою, натомість відповідач доказів відсутності своєї вини суду не надав, тобто ця ДТП сталась з вини водія ОСОБА_3, тому позов про відшкодування матеріальної та понесених витрат підлягав задоволенню шляхом стягнення з нього різниці не до виплаченої суми страхової компанії..
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи по суті, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, відповідач наголошував про наявність укладено ним договору страхування цивільно правової відповідальності з ВАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» від 13.11.2008 року на строк 17.11.2008 року, відповідно до якого полюсом страхової компанії забезпечено належний йому транспортний засіб автомобіль ВАЗ, держ. номер НОМЕР_2.
Між тим відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства до ВАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подана заява про страхове відшкодування третім особам внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу.
Крім того, позивач теж звернувся із заявою до ВАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відшкодування у зв'язку з виниклою страховою подією.
Однак судом першої інстанції згідно зі ст.ст.30-33 ЦПК України, не в повному обсязі встановлено під час судового розгляду і не з`ясовано, чи позов пред`явлений до тієї сторони, яка повинна відповідати за позовом, чи має сторона юридичну заінтересованість. Суд також залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача, який повинен відповідати за позовом.
Фактично оскаржуваним рішенням вирішенно питання про страхове відшкодування забезпеченого транспортного засобу автомобіля ВАЗ, держ. номер НОМЕР_2 належного на праві власності відповідачу страховим полісом ВАТ « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в період настання страхового випадку, тобто події, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам, а саме позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася між сторонами.
Матеріали справи не спростовують доводи відповідача про порушення його права ухваленим судом першої інстанції рішенням.
Тому, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено під час судового розгляду і не з`ясовано, чи в предметі спору є спільні права і обов’язки сторін, чи позов пред`явлений до тієї сторони, яка повинна відповідати за позовом, та чи мають сторони юридичну заінтересованість.
Суд також може за згодою позивача, не припиняючи справи, притягнути по справі відповідача, який повинен відповідати за позовом.
В зв’язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.5 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.311 ГПК України рішення районного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до того ж суду, тому, що в ході судового розгляду, суд порушив процесуальні права сторін, та в ході судового розгляду суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі, та не визначив правовідносини між сторонами, які що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.301,303, 304, п.5 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 311, 313, 314, 315, 317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 березня 2010 року – скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді:
Судом першої інстанції встановлено не заперечується сторонами та підтверджено наявними у справі доказами, що 21.10.2009р. о 20-30 год. в м. Харкові відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ, держ. номер НОМЕР_2, рухаючись по Салтівському шосе в м. Харкові, повертаючи ліворуч на вул. Академіка Павлова, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку прямо, в наслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Lехus RX350 Luxuru», д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2
Відповідно до ч.І, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкоди завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно постанови . Московського районного суду м. Харкова від 09.11.2009 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
Відповідно ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою .
Таким чином .судом встановлено, що вимоги позивача знайшли підтвердження в судовому засіданні , так як ДТП трапилось з вини відповідача ОСОБА_3, у зв'язку х чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати судом першої інстанції стягнуто з відповідача у відповідності до вимог передбачених ст.88 ЦПК України.
Отже колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнута на користь позивача спричинена матеріальна шкода у вищевказаній сумі та витрати пов’язані з проведенням дослідження автомобілю судові витрати з відповідача , оскільки така шкода та понесені витрати виникли у позивача в зв’язку з обставинами, які наступили від дій заподіяних йому робітником відповідача.
При цьому відповідач беззаперечних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надав.
З наданої судові квитанції вбачається, що позивачі понесли витрати по оплаті вартості товарознавчого дослідження - 400 грн., по відправці відповідачу телеграми в сумі 28 грн. 58 коп. та 85 грн. 50 коп. за зняття та встановлення обшивки салону на СТО. / а. с. 11-12/.
Отже колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнута на користь позивачів спричинена матеріальна шкода у вищевказаній сумі та витрати пов’язані з проведенням дослідження автомобілю судові витрати з відповідача , оскільки така шкода та понесені витрати виникли у позивача в зв’язку з обставинами, які наступили від дій заподіяних йому робітником відповідача.
При цьому відповідач беззаперечних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надав.
Доводи відповідача стосовно того, що відносно АТ «Харківстальконструкція» відкрито провадження по визнанню банкрутом та позивачі по справі не відносяться до конкурсних кредиторів підприємства, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, не припинило свою державну реєстрацію, тому повинно нести цивільну відповідальність за спричинену шкоду.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог ст.23 ЦК України та п.9 Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Харківстальконструкція» - відхилити.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-
21.12.2009р. ТДВ «СК «Провіта» відшкодовано 30271,30 гривен , однак страхова виплата не покриє завдану фактично шкоду в сумі 23517,38 гривен.
Відповідно ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою .
Таким чином .судом встановлено, що вимоги позивача знайшли підтвердження в судовому засіданні , так як ДТП трапилось з вини відповідача ОСОБА_3, у зв'язку х чим позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача стягується судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді на користь позивача. Керуючись ст. 209,218 ЦПК України, ст.ст. 1188 ЦК України, суд , -
ВИРІШИВ: Позов -задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 23 517 (двадцять три тисячі п'ятсот сімнадцять ) гривен 38 копійок та судові витрати в розмірі 355 (триста п'ятдесят п'ять ) гривен 20 копійок .