копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 р. Справа № 2а-4739/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,
представника позивача - Груздо Т.С.,
представників відповідача - Разумової Т.П., Кошеленко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 21370 грн. 03 коп. ,-
В С Т А Н О В И В:
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" адміністративно-господарські санкції та пеню у загальному розмірі 21370 грн. 03 коп.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16 квітня 2010 року 21286 грн. 96 коп. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 83 грн. 07 коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплаченою не була.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.10-55) у якому він зазначав, що протягом 2009 року Лебединський районний центр зайнятості не направляв на підприємство інвалідів, а безпосередньо до державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" для працевлаштування інваліди не зверталися. Окрім того відповідач зазначає, що у період з 2008-2010 роки державне підприємство "Лебединський державний ветсанзавод" знаходилося у стані реконструкції та технічного переоснащення, а праця інваліда в таких умовах не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про охорону праці". Отже відповідач вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення та просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача вищезазначені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додатково пояснила, що заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не погашена, тому просила стягнути її в судовому порядку.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.10-55).
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що державне підприємство "Лебединський державний ветсанзавод", зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту – Закон) перебуває на обліку за місцем реєстрації в СОВ Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується поясненнями представника позивача.
Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Статтею 18 Закону передбачено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.5) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 23 особи, тому відповідно до ст. 19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 1 робоче місце, фактично ж у 2009 році на підприємстві не було створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з листа Лебединського міськрайонного центру зайнятості від 18 травня 2010 року № 03-22/321 (а.с.57), державне підприємство "Лебединський державний ветсанзавод" протягом 2009 року офіційну заявку про направлення на їх підприємство для працевлаштування інвалідів та звітність за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" до центру зайнятості не подавало.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Таким чином, відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вищезазначені вимоги Закону та не перерахував у повному обсязі встановлені Законом адміністративно-господарські санкції за нестворене 1 робоче місце у розмірі 21286 грн. 96 коп. (середньорічна заробітна плата штатного працівника помножена на кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів).
Отже доводи відповідача, які він виклав у відзиві на позовну заяву (а.с.10-55), є безпідставними, оскільки відповідач порушив норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не створив робоче місце для працевлаштування інваліда, а також не надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що підтверджується копією листа Лебединського міськрайонного центру зайнятості від 18 травня 2010 року № 03-22/321 (а.с.57).
Стаття 20 Закону передбачає, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Як вбачається з розрахунку суми позову (а.с.4) та пояснень представника позивача за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 83 грн. 07 коп.
Враховуючи, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда в 2009 році у розмірі 21286 грн. 96 коп. та пеня у розмірі 83 грн. 07 коп., станом на момент розгляду не погашені, що підтверджується поясненнями представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 21370 грн. 03 коп. –задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з державного підприємства "Лебединський державний ветсанзавод" (і.к.00708271) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 21286 грн. 96 коп. та пеню у розмірі 83 грн. 07 коп., у загальному розмірі стягнути 21370 грн. 03 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складений 23 липня 2010 року