№ 33 - 255/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 28 липня 2010 року
Суддя апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову судді Любомльського районного суду від 24 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 24 червня 2010 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, і на нього накладено стягнення у вигляді конфіскації в доход держави 455 одиниць автозапчастин загальною вартістю 54 891, 40 грн. та автомобіля марки "Фольксваген Пасат", реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 40 130 грн..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Ягодинської митниці понесені витрати за проведення експертизи у сумі 300 грн.
Згідно постанови суду ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 26 травня 2010 року, о 23 год. 25 хв., перетинаючи митний кордон України автомобілем марки реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 через митний пункт «Ягодин» перемістив 455 одиниць автозапчастин, загальною вартістю 54 891,40 грн. способом, що утруднює виявлення предметів шляхом використання спрощеної форми прикордонно-митного контролю та переобладнання автомобіля, приховуючи його завантаженість.
У скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення. Скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, умислу на приховування від митного контролю автозапчастин ОСОБА_3 не мав, а спірний товар ще не встиг внести в митну декларацію так як мав намір змінити смугу контролю.
Заслухавши правопорушника та його представника – адвоката ОСОБА_2, які скаргу підтримали, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції прихожу до висновку, що, що скарга до задоволення не підлягає,
У відповідності до диспозиції ст. 352 МК України відповідальність за цим законом наступає у разі переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в тому числі і з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) що утруднюють виявлення таких товарів.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 дій спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю ґрунтується на матеріалах справи і є правильним
Вина ОСОБА_3 у вчиненні даного правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил та фото таблицею до нього з яких вбачається, що він 26 травня 2010 року, о 23 год. 25 хв., в'їжджаючи автомобілем марки "Фольксваген Пасат", реєстраційний номер НОМЕР_2 з Республіки Польща на територію України намагався перезти через спрощену форму митно-прикордонного контролю способом, що утруднює виявлення товар на загальну суму 54 891,40 грн..
З протоколу митного обстеження вбачається, що ОСОБА_3 для перевезення поза митним контролем товару вилучив задні сидіння з автомобіля та вніс в нього деякі конструкційні зміни ( підсилив задні амортизаційні стійки), що дало можливість завантажити транспортний засіб і утруднити виявлення такої завантаженості.
З висновку експертизи встановлено, що в автомобіль марки "Фольксваген Пасат", реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав конструкційних змін, а саме , укріплення задніх амортизаційних стійок внаслідок чого автомобіль при завантажуванні не просідає, що утруднює виявлення товару при зовнішньому огляді автомобіля. ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав, що саме він вніс у автомобіль вказані конструктивні зміни.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 мав намір вибрати «червоний коридор», а на смугу руху спрощеного контролю був направлений посадовою особою прикордонної служби, що вказує на відсутність у нього умислу на вказане правопорушення є безпідставні.
З пояснень ОСОБА_3, які він дав у суді апеляційної інстанції встановлено, що він систематично виїжджав за митну територію України, в тому числі і в РП та знав порядок митного оформлення товару.
З письмових пояснень працівника митниці ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 з зону митного контролю в’їхав по «зеленому коридору», а наявний у автомобілі товар був виявлений після направлення автомобіля на оглядовий майданчик і детального огляду даного транспортного засобу.
У відповідності до ст. 68 МК України спрощений митний контроль проходять у випадках переміщення через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.
Згідно п. 1.7. Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення затвердженої наказом адміністрації державної прикордонної служби України та державної митної служби України від 11 червня 2008 року № 505/642 вибір смуги руху «зеленого кордону» чи «червоного коридору» здійснюється самою особою (водієм чи пасажиром), виходячи з вимог законодавства щодо декларування та оподаткування транспортних засобів, товарів.
ОСОБА_3 достовірно знав про наявність у автомобілі товару, який підлягаю обов’язковому митному розмитненню та свідомо обрав смугу спрощеного митного контролю, що вказує на наявність у нього прямого умислу на переміщення товарів поза митним контролем, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_3 є склад правопорушення, передбачений ст.. 352 МК України.
При визначенні виду стягнення ОСОБА_3 за вчинене ним правопорушення, суд першої інстанції врахував спосіб і характер вчиненого правопорушення, обставини справи і визначив стягнення в межах санкції ст. 352 МК України.
Санкція ст. 352 МК України передбачає обов’язкову конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням цих товарів від митного контролю, а тому вважаю, що підстави для зміни накладеного на правопорушника стягнення відсутні.
Щодо доводів в апеляції про те, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про час розгляду справи, то вони є безпідставними і не заслуговують на увагу, оскільки він письмово був повідомлений про це про що свідчить приєднана до матеріалів справи копія повідомлення (а.с. 46). Жодних доказів, що вказане повідомлення вінотримав після 24 червня 2010 року, ОСОБА_3 та його представник апеляційному суду не надали.
Постанова судді є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування з обставин, викладених в апеляції немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 24.06.2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.
Суддя Апеляційного суду
Волинської області ( підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області В.Н. Оксентюк.