Справа № 33 – 249/10                         Головуючий в суді І інстанції Чишій С.С.

Категорія: ст. 352 МК України.                     Доповідач Оксентюк В.Н.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                       28 липня 2010 року

Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах   ОСОБА_3 на постанову судді Любомльського районного суду від 24 червня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

    Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.352 МК України та на нього накладено стягнення у вигляді конфіскації в доход держави автомобіля «Форд», 1993 року випуску, номер кузоваНОМЕР_2вартістю 58675.85 гривень..

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 20 травня 2010 року, слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці вищевказаним автомобілем «Форд», намагався перемістити вказаний транспортний засіб з приховуванням від митного контролю шляхом подачі митному органу як підстави для переміщення вказаного автомобіля документів, які не належали вказаному транспортному засобу, а саме німецького свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, НОМЕР_4, договір купівлі-продажу автомобіля «Форд» з номером кузова  НОМЕР_5, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.. 353 МК України.

В апеляційній скарзі представник скаржника вказує, що переміщуючи через митний кордон України вказаний автомобіль ОСОБА_3 під час проходження митного контролю помилково надав документи на інший автомобіль. Призначаючи стягнення суд не врахував матеріальний та сімейний стан сім’ї правопорушника та призначив надто важке стягнення, яке не відповідає характеру правопорушення.

Заслухавши апелянта, який скаргу підтримав, просив постанову змінити та повернути ОСОБА_3 конфіскований автомобіль, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу висновку, що скарга до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 дій спрямованих на переміщення легкового автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю ґрунтується на матеріалах справи і є правильним. Його винність у даному правопорушенні стверджується зібраними та дослідженими у суді доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 20 травня 2010 року при складанні якого він не заперечив того факту, що 20 травня 2010 року переміщав через митний кордон України автомобіль «Форд» на підставі документів, які не належать вказаному автомобілю, актом огляду транспортного засобу, договором купівлі-продажу даного автомобіля та іншими матеріалами справи.

Правопорушник був під розписку повідомлений про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Тому доводи апелянта про неналежне встановлення судом даних щодо особи правопорушника, в тому числі і про матеріальний стан його сім’ї є безпідставні

Посилання апелянта на те, що при переміщенні вказаного автомобіля через митний кордон України, він помилково надав працівникам митниці документи на інший автомобіль, а потім працівники митниці відмовились прийняти дійсні на автомобіль документи також не заслуговують на увагу.

Як вбачається з приєднаного до справи доручення ОСОБА_5, житель м. Нюрнберг доручив ОСОБА_3 перегати для ремонту в Україну автомобіль «Форд» номер кузова НОМЕР_1. Саме такі документи на автомобіль і надав ОСОБА_3 працівникам митниці при  перетині митного кордону України. При проведенні митного контролю було встановлено, що фактично номер кузова автомобіля на якому рухався ОСОБА_3НОМЕР_6. Суд першої інстанції дав оцінку цим обставинам і прийшов до висновку, що в днях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 352 МК України. Такі висновки суду грунтуются на зібраних доказах і є правильными.

При призначенні стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення та конкретні матеріали справи та призначив стягнення у межах санкції ст.. 352 МК України.

Жодних доказав важкого материального стану сім'ї ОСОБА_3 апеллянт не надав, а тому підстав для зміни постанови суду і накладення на нього іншого стягнення немає.

      Керуючись ст.. 294 КУпАп ,-

                                           П О С Т А Н О В И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 24 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області                                       ( підпис )

З оригиналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Волинської області                                                           В.Н. Оксентюк.