А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
27.07.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Дідика В.М., Дорчинець С.Г., участю прокурора Фотченка С.І., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника – адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілих – адвоката ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинувача – помічника Берегівського міжрайонного прокурора, на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.05.10.
Цією постановою кримінальна справа, за якою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_2), з середньою освітою, одружений, непрацюючий, судимий 10.07.08 за ч.1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі і 12.01.09 звільнений від відбуття цього покарання на підставі ст. 75 КК України, 12.06.09 за ч.2 ст. 307 КК України, з врахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 03.09.09 – на 5 років позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 та ч.3 ст. 289 та ч.3 ст. 357 КК України, повернута прокуророві Закарпатської області на додаткове розслідування.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишено тримання під вартою.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що з корисливих мотивів, за попереднім зговором з невстановленими слідством особами і ОСОБА_7, від якого одержав ключ від гаражу № 17 гаражного кооперативу по АДРЕСА_3, шляхом злому власноруч виготовленим пристроєм передніх дверцят та замку запалювання незаконно заволодів:
- у період з 20 годин 24.10.07 до 08 год.45 хв. 25.10.07 навпроти АДРЕСА_4 - належним ОСОБА_8 автомобілем ВАЗ 21104 НОМЕР_1 вартістю 42900 грн.;
- в ніч на 14.11.07 навпроти АДРЕСА_5 – належним ОСОБА_9 автомобілем ВАЗ 2110 НОМЕР_2 вартістю 58212 грн.;
- в ніч на 28.11.07 навпроти АДРЕСА_6 – належним ОСОБА_5 автомобілем ВАЗ 210994 НОМЕР_3 вартістю 55400 грн.;
- приблизно о 2 годині 11.12.07 навпроти АДРЕСА_7 – належним ОСОБА_10 автомобілем ВАЗ 21104 НОМЕР_4 вартістю 67 405грн. 14 коп.;
- приблизно о 2 годині 29.12.07 навпроти НОМЕР_5 – належним ОСОБА_11 автомобілем ВАЗ 21104 НОМЕР_6 вартістю 44044 грн.;
- приблизно о 2 годині 17.11.08 навпроти будинку № 4 «б» в провул. Мукачівський у м. Берегово – належним ОСОБА_12 автомобілем ВАЗ 211540 НОМЕР_7 вартістю 57618 грн..
Всі ці автомобілі ОСОБА_3 ховав у вказаному гаражі, про що повідомляв ОСОБА_7 і наступного дня одержував від нього грошову винагороду.
Заволодіння автомобілями, належними ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.2 ст. 289 КК України, як вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб і що завдали значної матеріальної шкоди, а належними ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 – за ч.3 ст. 289 КК України, як вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб і що завдали великої матеріальної шкоди.
Викрадення належних ОСОБА_8 грошей, гаманця, рамки під номерний знак, пульту керування до відеокамери, двох книжок, пластикової картки «Коопінвестбанку», надувного матрацу, іншого майна, а також посвідчення водія, паспорту довідки про ідентифікаційний код, квитанції до прибуткового касового ордеру, печатки, сертифікату, техпаспорту до автомобіля, які знаходились в салоні автомобіля ВАЗ»21104 НОМЕР_1 орган досудового слідства кваліфікував за ч.1 ст. 185 КК України як крадіжку, а викрадення належного ОСОБА_11 посвідчення водія з салону автомобіля ВАЗ 21104 НОМЕР_6 та належних ОСОБА_9 посвідчення водія та паспорту з салону автомобіля ВАЗ 2110 НОМЕР_2 – за ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння важливими особистими документами.
В постанові суд посилається на неповноту і неправильність досудового слідства, які, на його думку, не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Зокрема вказує, що в справі порушено вимоги ст. 26 КПК України, неправильно встановлені обставини викрадення автомобіля ВАЗ 21104 НОМЕР_4, належного ОСОБА_10, появи та вилучення з житла підсудного відмички, що слідчі дії з ОСОБА_3 і ОСОБА_7, як свідками, відтворення участю ОСОБА_3 обстановки і обставин події, очні ставки між ним і свідками проведено під час перебування цих осіб під адміністративним арештом, тому встановлені цими слідчими діями фактичні дані слід вважати одержаними з порушенням вимог ст.ст. 5 та 66 КПК України.
Апелянт порушує питання про скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд посилаючись на те, що зазначені у постанові суду зауваження не складають підстави для направлення справи на додаткове розслідування. Вважає, що показання ОСОБА_14 і його дружини – свідка ОСОБА_15 про обставини появи та вилучення відмички з їх житла спростовані показаннями свідків, обставити викрадення автомобіля ВАЗ 21104 НОМЕР_4, належного ОСОБА_10, неповно досліджені в судовому засіданні, а виділення в окреме провадження кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та інших осіб повністю узгоджується з вимогами ст. 26 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 подали на апеляцію заперечення, в яких указують, що безпідставне виділення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 в окреме провадження унеможливило її всебічне, повне і об’єктивне розслідування, внаслідок чого не притягнуті до відповідальності його співучасники, якими, окрім ОСОБА_7, є ОСОБА_17, та ОСОБА_18. Зазначають, що ці особи спільно викрадали автомобілі, переганяли в м. Мукачево, чіпляли на них номерні знаки, зареєстровані на працівників правоохоронних органів, під їх прикриттям переганяли за межі області і продавали, а автомобілі, зареєстровані під цими знаками, демонтували. Вважають, що апеляція направлена на сприяння ухиленню від відповідальності організаторів та інших співучасників злочинів та через неповноту досудового слідства перешкоджає викриттю і самого ОСОБА_3.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення обвинуваченого, захисника, потерпілої та представника потерпілих, які вважають постанову законною, обґрунтованою, а апеляцію – такою, що не ґрунтується на законі та матеріалах справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 64, 132, 142, 223 КПК України при провадженні досудового слідства, окрім іншого, підлягають доказуванню всі обставини вчинення злочину, характер і розмір завданої ним шкоди, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого. Факт їх встановлення повинно бути зазначено в постанові про притягнення як обвинуваченого і обвинувальному висновку, що є гарантією забезпечення права обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують. Згідно ст. 26 цього Кодексу виділення справи в окреме провадження допускається тільки в випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи.
Постанова слідчого від 27.05.09 про виділення в окреме провадження кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та інших осіб, виділення «для додаткової перевірки» матеріалів щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є невмотивованою і з цими вимогами кримінально - процесуального закону не узгоджується. Переконливих даних про те, що органом досудового слідства вжито всі можливі передбачені законом заходи до розшуку вказаних у цій постанові співучасників, у справі немає. Документи, які підлягають до виділення, в постанові вказані не конкретно, без посилань на аркуші справи, який номер надано виділеній справі, куди її направлено або ким прийнято до провадження – не вказано взагалі. Рішення про виділення з кримінальної справи «...матеріалів для додаткової перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України...» щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено.
Внаслідок цих порушень кримінально-процесуального закону неможливо перевірити у відповідності до вимог ст. 74 КПК України показання обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема про обставини притягнення його до адміністративної відповідальності та проведення з ним слідчих дій під час перебування під адміністративним арештом, його самообмову, показання потерпілих, у тому числі версію, висунуту ними в запереченнях на апеляцію, а отже і виконати в повному обсязі вимоги ст. 22 КПК України.
Вказані неповнота і неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, тому, відповідно до вимог ст. 281 КПК України суд повернув справу на додаткове розслідування обґрунтовано. Вказівки суду про перевірку обставин викрадення автомобіля ВАЗ 21104 НОМЕР_4, вилучення відмички за місцем проживання ОСОБА_3, долі окремих речових доказів, законності проведення певних слідчих дій вимогам кримінально - процесуального закону не суперечать, оскільки направлені на уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства та з’ясування допустимості доказів обвинувачення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію обвинувача залишити без задоволення, постанову Берегівського районного суду від 21.05.10 про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст.289, ч.1 ст. 185. ч.3 ст. 357 КК України на додаткове розслідування – без змін.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.
Судді: