№ 2-1249/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року. Старобешівський районний суд Донецької області в складі: головуючого – судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Гавриленко Л.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області, про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, про визнання дій неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23 квітня 2010 року звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус «дитини війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.

Позивач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, просить розглянути справу в її відсутність. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду України відповідно до чинного на певний час законодавства за рахунок коштів Державного бюджету України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити в задоволенні позову, а при винесенні рішення застосувати до вимог позивача позовну давність встановлену КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.12.2002 року.    

    Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005р. № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

    Згідно із Законом України від 19.01.2006р. № 3367–ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено у зв’язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005р. № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з 02.04.2006р.

    Статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» викладено в новій редакції, відповідно до якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Такий порядок не був визначений, тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

    Статтею 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.

    Таким чином, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за який також заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року.

    Законом України № 107-VІ від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10 – рп/2008 зміни, внесені до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вищевказаним законодавчим актом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

    Таким чином позивач має право на отримання пенсії в підвищеному на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розмірі лише з 22.05.2008р. (день ухвалення рішення Конституційного Суду України).

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835 – VI встановлено що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити певні дії, а саме зобов’язати в подальшому відповідача проводити  виплати соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії дитині війни, є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.  

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".  

 Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.  

 Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3 частиною 2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .  

Вирішуючи питання про судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК, згідно якої  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, судові витрати, які складаються з суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

 Керуючись ст.ст. 10, 60, 88,  212 - 215 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України№10 –рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», суд ,-  

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195–ІV «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195–ІV «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

   У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів  після подачі вищевказаної заяви, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295ЦПК України.

    Суддя: