Справа № 22ц-21036/10                               Головуючий в 1-й інстанції

Категорія – 57 (І)                                           Макарова Т.Ю.                                                                                                                                  

                                                                        Доповідач – Барильська А.П.

У Х В А Л А

І м е н е м  У к р а ї н и

15 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Барильської А.П.,

суддів:                           Карнаух В.В., Турік В.П.,

при секретарі:               Іванюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі  справу за  апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду  м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення суми одноразової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу (надалі -  УПСЗН) про визнання дій протиправними та стягнення суми одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.

Просив суд визнати причину пропуску процесуального строку для звернення до суду з зазначеним позовом поважною та поновити строк звернення до суду з позовом, визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови виплатити одноразову допомогу на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки у розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнути  на  користь позивача недоплачену  одноразову допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 4800 грн.

    Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково.

 Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу  щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу провести нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Ш категорії, недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2009р. згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 1815 грн.  В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 75 грн. на 2009р. виплачено правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою й визначено порядок застосування ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 3-ї категорії.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не  виконання ним у 2009 році  приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції  виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати такої допомоги в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2007 році ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону.

Однак, у зв’язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду з зазначеним позовом та не надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, суд відмовив в задоволенні цих позовних вимог з зазначених підстав.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.  

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС третьої категорії у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Позивач звернувся з даним позовом 21 грудня 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав на 2007 рік. У зв’язку з чим, висновок суду щодо відмови в задоволені позову щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007 рік є правильним.

У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008  п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Таким чином, з  01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.

Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2008 рік 29.02.2008 року в розмірі 75 грн., тобто в період застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки», та Постанови  Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, вірно визначив, що підстави для визнання дій відповідача протиправними за  2008 роки відсутні.

В цій частині постанова суду відповідачем не оскаржується.

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

 Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону  рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до довідки № 4414 від 16.11.2009 року, наданої відповідачем (а.с. 4 зворот), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 10.07.2009 року в сумі 75 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 630 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 630грн. х 3 – 75 грн. = 1815 грн.

У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії  в розмірі 75 грн., який  визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу відхилити.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: