ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 липня  2010 року                                                                       м.   Хмельницький

 Військовий місцевий суд  Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В.,

при секретареві – Михайлюк І.М.,

з участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Чернівецького гарнізону старшого лейтенанта юстиції Заяця О.В., підсудного ОСОБА_3, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини А3448,  прапорщика запасу,

                                                                      ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чепелі, Бродівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, несудимого, одруженого,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       маючого на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей , на військовій службі перебував з   1991 року по 2003 рік за призовом Бродівського РВК, Львівської області,   проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України ,

 Судовим слідством військовий місцевий суд,

ВСТАНОВИВ:

           В період з 08.01.1998 року по 01.12.2003 року, тобто під час проходження військової служби за контрактом, у військових частинах А3448, А0270, А0271 та А0264, які дислокувались в м. Чернівцях, ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом шахрайства, а саме незаконно використовуючи військове звання «прапорщик», яке йому було присвоєно  на підставі власноручно (Нестером) підроблених документів, заволодів військовим майном – грошовими коштами в сумі 1157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн., які складають різницю  в загальних розмірах грошового утримання військовослужбовців у військовому званні «старшина» (дійсне військове звання підсудного) і «прапорщик», за вищевказаний термін.

 (В частині підроблення документу і використання  завідомо підробленого документу, за ознаками злочинів передбачених ч.ч.1,2,3 ст.358 КК України,  в порушенні кримінальної справи, відносно підсудного ОСОБА_3, органами досудового слідства відмовлено, т.2 а.с.9,11-12,13-14,16).

  Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні і про обставини і мотиви скоєного дав покази аналогічні описовій частині вироку. При цьому він пояснив, що дійсно, з метою отримання при проходженні контрактної служби грошового забезпечення у більшому розмірі, він в жовтні 1997 року самостійно виготовив підроблений документ – нотаріально завірену копію диплому  про здобуття відповідної освіти, а в подальшому використав такий документ для отримання військового звання «прапорщик». Перебуваючи у військовому званні «прапорщик», він в період з 08.01.1998 року по 01.12.2003 року, незаконно   заволодів грошовими коштами в сумі 1157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн., що складають різницю в розмірах грошового утримання «старшини» і «прапорщика».  В скоєному щиро розкаюється.  

               У зв’язку з тим, що покази підсудного повністю узгоджуються з доказами стосовно фактичних обставин справи, які були зібрані в ході досудового слідства, і які ні ким з учасників судового розгляду не оспорювались, а також враховуючи клопотання останніх, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, дослідження доказів в судовому засіданні було обмежено допитом підсудного та дослідженням документів, які характеризують особу останнього.

                Таким чином, військовий суд вважає доведеним, що ОСОБА_3, в період проходження військової служби за контрактом, з 08 січня 1998 року по 01 грудня 2003 року, з корисливих мотивів, шляхом обману, тобто незаконно використовуючи військове звання «прапорщик», заволодів   військовим майном – грошовими коштами на загальну суму 1157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн.

    Такі його дії суд розцінює, як заволодіння військовим майном шляхом шахрайства і кваліфікує за ч.1 ст.410 КК України.

                При призначенні підсудному покарання суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий умисний злочин.

                Разом з тим суд враховує, що  до кримінальної відповідальності підсудний притягується вперше. З”явився в органи досудового слідства із зізнанням, в скоєному щиро розкаявся,  сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину і в добровільному порядку відшкодував заподіяну злочином шкоду. Останні обставини суд визнає такими, що істотно  пом’якшують покарання ОСОБА_3.

                З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, а також всіх даних про особу підсудного, його позитивної характеристики по місцю проживання, сімейного становища, обумовленого наявністю на утриманні двох неповнолітніх дітей,   обставин, які пом’якшують покарання, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 ст. 69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ст. 410 ч. 1 КК України.

               Крім того, враховуючи  тяжкість злочину, особу винного, його сімейного становища, обумовленого наявністю утриманців і  обставини справи,   суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього ст.ст.75, 76 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням.

               На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322-324, 330, 333-335 КПК України, військовий місцевий суд,-

                                                  З А С У Д И В  :      

    ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.410 ч. 1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, позбавити його волі строком на 1 (один) рік.

      На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 (один) рік.

      На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого  ОСОБА_3 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,  а також  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

      Виконання вироку, в частині покарання, не здійснювати, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

   Запобіжний захід щодо засудженого – підписку про невиїзд - відмінити.

   Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі:

   -документи зазначені на  а.с.97, 128,139,149,154 Т.1, які зберігаються в кімнаті речових доказів – повернути за належністю;

   -документи зазначені на а.с.105, 111,117 Т.1, які зберігаються в матеріалах справи – зберігати при матеріалах справи.

   На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 Головуючий по справі

 підполковник юстиції                                                                     О.В.Антонюк