Справа № 2а-1083/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого – судді Гуревського В.К.,
при секретарі – Кузнецовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС 3-го взводу відділу ДАІ м. Одеси Мальованого Максима Григоровича, Відділу ДАІ м. Одеси та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування акту індивідуальної дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 23 березня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії інспектора ДПС 3-го взводу відділу ДАІ м. Одеси Мальованого Максима Григоровича та Відділу ДАІ м. Одеси та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності такими, що вчинені з порушенням закону; постанову ВН № 226506 від 16.03.2010 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП – скасувати; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. 16.03.2010 року позивач, керуючи автомобілем „ВАЗ” дн 624-58 ОЕ рухався по вул. Преображенська з метою здійснити поворот праворуч на вул. В. Арнаутську. На вимогу інспектора ДАЇ він був зупинений та попереджений інспектором про скоєння ним адміністративного правопорушення, а саме здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора „червоний”, чим порушив вимоги п. 8.7.3.е. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. На думку позивача винесена постанова є безпідставною, не базується на належних доказах, зазначене правопорушення не відповідає обставинам справи, а постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. На підставі викладеного, а також оскільки вирішення даного питання іншим порядком не є можливим, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, поважних причини неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у загальному порядку розгляду справи.
Суд, вивчивши адміністративну справу, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2010 року інспектором ДПС 3-го взводу відділу ДАІ м. Одеси Мальованим Максимом Григоровичем винесено постанову про адміністративне правопорушення серія ВН № 226506, в якій вказано, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки „ВАЗ”, державний номерний знак НОМЕР_2, здійснив проїзд регульованого перехрестя вул. Преображенська та В. Арнаутська на заборонений „червоний” сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3.е. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на підставі чого накладено штраф у розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень на користь держави.
З доказів, представлених позивачем, а саме з копії постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ВН № 226506 від 16.03.2010 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВН №221522 від 16.03.2010 року, не можливо з'ясувати фактичні дані, необхідні для правильного вирішення справи та не є можливим встановити факт наявності доказів скоєння позивачем зазначеного в постанові правопорушення. Як визначено вимогами ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 кодексу. Враховуючи, що позивач заперечував факт правопорушення, в протоколі він мав би змогу зафіксувати свої заперечення та надати докази відсутності факту скоєння правопорушення, в тому числі, свідчення свідка ОСОБА_4, на які посилається позивач.
Як вбачається з оскаржуваної позивачем постанови серія ВН № 226506 від 16.03.2010, співробітники ІДПС не здійснювали фіксації зазначеного моменту спеціальними технічними засобами, що об'єктивно впливає на обґрунтованість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Проте, порушуючи порядок розгляду адміністративної справи, інспектор ДПС ухвалив постанову від 16 березня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, поклавши на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Відповідний висновок підтверджується ст. 280 КУпАП відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судом під час розгляду позову встановлені обставини, які підтверджують позов, та які враховуються судом при винесенні постанови.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Способи захисту прав та законних інтересів позивача (невичерпний перелік) передбачені ст. 105 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідно до ст. 293 КУпАП о рган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому суд враховує той факт, що доводи позивача належним чином не були заперечені відповідачем.
Оцінюючи дії відповідача суд констатує порушення ним вимог пунктів 1, 2, 3, 5 ч. 3 ст. 2 КАС України. Наявність таких порушень є безумовною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 71, 160, 161, 163 КАС України, ст.ст. 268, 288, 293 КУпАП, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ВН № 226506 від 16 березня 2010 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП – закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Гуревський В.К.