Справа 22ц-21625/10                                                    Головуючий у І інстанції

Категорія – 57 ( 1 )                                                        Деркач Н.М.

                                                                                        Доповідач Барильська А.П.

                                                       У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 липня 2010 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого  судді Барильської А.П.,

суддів – Зубакової В.П.,Карнаух В.В.

при секретарі – Євтодій К.С.

за участю :  позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Дзержинському районі м.Кривого Рогу на постанову  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу  від 25 січня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_2  до  Управління Пенсійного фонду України  в Дзержинському районі м. Кривого Рогу  про визнання дії  протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                      В С Т А Н О В И Л А:

          В січні 2010 року  ОСОБА_2  звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Дзержинському районі м.Кривого Рогу   (надалі – УПФУ) про визнання дії  протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що їй, як дитині війни , відповідно  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з  січня 2006 року  по грудень 2008 року відповідачем не виплачується   щомісячна  соціальна допомога  у розмірі  30 % мінімальної пенсії  за віком.

         Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу  від 25 січня  2010 року   позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено  частково. Поновлено  ОСОБА_2  строк  звернення до суду.          

         Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо не вчинення дій стосовно  перерахунку та виплати щомісячно державної соціальної допомоги до пенсії за віком ОСОБА_2, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної  пенсії за віком.

      Зобов’язано  УПФУ  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу до пенсії за віком за  періоди з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» в розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком  з урахуванням різниці, яка була виплачена  у цей період.  В іншій частині позовних вимог відмовлено.

       В апеляційній скарзі УПФУ просить  постанову суду  скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволені позову, посилаючись на неврегульованість  на законодавчому рівні  порядку обчислення  підвищення до  пенсії дітям війни після  відновлення Рішенням Конституційного Суду України  дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції;  неможливість застосування  відповідачем  до спірних правовідносин показника  «мінімального розміру  пенсії за віком», встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» та правомірність дії зазначеного показника  відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється  дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд не звернув уваги на пропуск позивачем річного  строку для  звернення до суду позивача.

        Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги  та  заявлених вимог колегія суддів, вважає, що  апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

         Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2  отримує  пенсію  за віком та  відповідно до  абз.1 ч.1 ст.1 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни» має статус дитини війни.

           Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007року  по 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача ОСОБА_2  у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року                 № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії    позивачу ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».

У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності  дій відповідача стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року                     № 530, є безпідставними, оскільки зазначена Постанова суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Дзержинському районі м. Кривого Рогу  відхилити.

Постанову  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу  від 25 січня  2010 року    залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: