Справа № 22ц - 9316 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Міщенко Г.А.
Категорія 39 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі ДП) «Донецька залізниця» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він працював у відповідача електромеханіком групи обліку електроенергії структурного підрозділу (далі СП) «Енергозбут» ДП «Донецька залізниця». З керівництвом та працівниками відповідача у нього склались неприязні стосунки, оскільки він звертався в різні інстанції з приводу розкрадання електричної енергії, по його зверненням проводились перевірки, викладені ним факти підтверджувались. 5 липня 2006 року він прийшов до кабінету начальника СП «Енергозбут» ОСОБА_3, проте двоє охоронців за наказом ОСОБА_3, з застосуванням наручників та фізичної сили, витягли його з кабінету, при цьому заподіяли йому тілесні ушкодження, з приводу чого він звертався до лікарні і згідно акту судово-медичного обстеження № 2522 від 24 липня 2006 року йому заподіяну легкі тілесні ушкодження, що потребують для свого лікування строк менше 6 днів.
6 липня 2006 року він звернувся до ОСОБА_3 з проханням відпустити його в лікарню і написав про це заяву, але не став чекати дозволу і в 8.30 год. пішов до лікарні, попередивши про це начальника служби ОСОБА_4. О 12 годині він повернувся на роботу, а 11 липня 2006 року його ознайомили з наказом про його звільнення за прогул 6 липня 2006 року. Незаконними діями відповідача йому заподіяні моральні страждання, які виразились в порушенні його прав, приниженні честі та гідності.
Крім цього, колектив працівників (17 чоловік) СП «Енергозбут» звернулися з колективним листом до головного інженера ДП «Донецька залізниця», на якого він писав заяви про несплату за спожиту електроенергію, де виклали інформацію, дали йому характеристику, яка не відповідає дійсності. Зазначали, що він має низькій професійний рівень, незадоволений роботою та життям, звертається зі скаргами в різні інстанції, у зв’язку з чим в колективі склалась тяжка нервова обстановка. Веде себе в колективі зухвало, дозволяє собі образливі висловлювання, часто в нецензурній формі, своєю поведінкою провокує скандали на робочому місці.
В характеристиці, яку йому видали за місцем роботи, за підписом ОСОБА_3, зазначено, що він проявив себе з поганої сторони, виробничі завдання піддає сумніву, ініціативу в роботі не проявляє, допускає порушення дисципліни, неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, за характером склочний, невживчивий, зневажливий, що тягне нездорову обстановку в колективі.
Просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яка йому заподіяна неправомірними діями робітників відповідача, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які бездіють і не бажають з’ясовувати як службові питання так і конфліктну ситуацію в колективі між співробітниками; ОСОБА_7, яка як голова профкому підприємства бездіє, приймає співучасть в організації йому бойкоту, виконує вказівку керівництва про написання колективного листа ОСОБА_6, виконує документи керівництва відповідача з інформацією, яка порочить його честь та гідність; ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які публічно принижували його честь та гідність внаслідок перевищення своїх службових повноважень.
В судовому засіданні доповнив свої позовні вимоги і просив крім позову про відшкодування моральної шкоди внаслідок приниження честі та гідності, також задовольнити його вимоги про порушення його особистих немайнових прав, які зазначені ним раніше і збільшив розмір моральної шкоди до 10000 грн..
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду і вирішити питання по суті. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилився на те, що суд першої інстанції в рішенні не зазначив ніяких законних доводів відмови йому в задоволенні позову, а фактично переписав заперечення відповідача, що не може вважатись доказом необґрунтованості його позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду скасувати і стягнути на його користь моральну шкоду.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодного належного доказу, який підтверджує факт наявності причинного зв’язку між шкодою, заподіяною працівниками підприємства і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду неможна.
Відповідно до ст.23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 3 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з подальшими змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Виходячи з позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд стягнути моральну шкоду, яка йому завдана неправомірними, на його думку, діями працівників відповідача.
Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Питання про спростування інформації, викладеної в колективному листі робітників СП «Енергозбут», характеристиці, інших документах, на які позивач посилався в позовній заяві, в судовому порядку не вирішувалось і рішення з цього приводу судом не ухвалювалось.
За таких обставин вважати, що інформацією, яка викладена в колективному листі та характеристиці, позивачу завдана моральна шкода, не має підстав.
Питання про звільнення позивача 11 липня 2006 року за прогул без поважної причини 6 липня 2006 року, було предметом судового розгляду по справі за його позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 10 жовтня 2006 року у позові ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовлено. Вказане рішення суду набрало чинності 4 грудня 2006 року і на час розгляду даної справи про відшкодування моральної шкоди не скасоване і не змінено.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2008 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої ними внаслідок того, що вони з застосуванням наручників, фізичної сили, на очах працівників викинули ОСОБА_1 з кабінету ОСОБА_3. При цьому суд послався на те, що позивач отримав ушкодження внаслідок невиконання вимог охорони та опору працівникам охорони, які тримали його за руки. Оскільки умисних дій для спричинення позивачу тілесних ушкоджень відповідачі не вчиняли, а виконували покладені на них обов’язки по підтримці порядку, їх дії суд визнав правомірними, то діями відповідачів позивачу не була заподіяна моральна шкода.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за умисне заподіяння йому легких тілесних ушкоджень по ст. 125 ч. 1 КК України.
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17 серпня 2009 року, який набрав чинності, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виправдані по ст. 125 ч. 1 КК України за відсутності в їх діях складу злочину.
Посилання позивача на те, що йому заподіяна моральна шкода внаслідок неправомірних дій співробітників ДП «Донецька залізниця», не можна визнати правильним, оскільки з відповідей на звернення позивача в різні інстанції вбачається, що фактів зловживання службовим становищем працівниками ДП «Донецька залізниця» не встановлено.
Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що така шкода йому заподіяна порушенням його особистих немайнових прав внаслідок неправомірних дій працівників відповідача.
Але такі вимоги не грунтуються на законі через те, що факту порушення його прав і свобод діями відповідача не встановлено.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому працівниками підприємства моральної шкоди, не відповідає встановленим у справі обставинам.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні встановлено, що працівниками ДП «Донецька залізниця» відносно позивача не вчинено таких дій, які б були визнані неправомірними, що б давало йому підстави для відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не грунтуються на законі. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю.
Оскільки при подачі апеляційної скарги позивач не проводив оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і сплата цих судових витрат йому була відстрочена ухвалою суду від 29 червня 2010 року, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 4,25 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 травня 2010 року скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Донецька залізниця» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 4,25 грн. (розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет м.Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ у Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. (розрахунковий рахунок – 31213263700004; отримувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, МФО -834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області).
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.
Головуючий Судді