Справа № 2-а-378/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 липня 2010 року  Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді  ?     Мусієвського Є.П.

при секретарі ?                     Пелещишин І. А.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу  за адміністративним позовом  ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суду з адміністративним позовом  до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про  визнання недійсним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання прав учасників війни та учасників бойових дій Головного управління МВС України у Львівській області щодо неможливість визнати його учасником бойових дій та зобов'язання визнати його учасником війни та бойових дій, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1988 - 1989 роках, під час збройних конфліктів на території республік Азербайджан, Вірменія та Нагірно-Карабахській автономній республіці в складі батальйону Львівської спеціалізованої середньої школи міліції (ЛССШМ) був направлений на службу для виконання спеціального завдання, в умовах надзвичайного стану при вирішенні збройних конфліктів по нормалізації обстановки, відновлення законності і порядку на території республік Закавказзя, а саме в м. Баку Азербайджанської РСР, яка належить до країн передбачених в графі «інші країни після грудня 1979 року» переліку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, де визначаються країни служба в яких підчас ведення бойових дій  дає право на отримання статусу  учасника війни та учасника бойових дій.

В судовому засіданні позивач позов підтримав покликаючись на мотиви такого. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав та в судове засідання призначене на 14 липня 2010 року не з’явився без поважної причини, у зв’язку з чим суд ухвалив провести розгляд справи в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи  суд прийшов до висновку, що у адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до листа Заступника начальника ГУМВС України у Львівській області № 1/3-К-1 від 27.01.2009 р. Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання прав учасників війни та учасників бойових дій ГУМВС України у Львівській області позивачеві відмовлено у визнанні його учасником бойових дій (а.с. 6-7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, проходячи службу у Львівській спеціалізованій середній школі міліції МВС СРСР, в складі батальйону, який був спеціально сформований за рішенням Уряду СРСР та наказу МВС СРСР з  листопада 1988 року по лютий 1989 р. знаходився у відрядженні в Закавказькому регіоні, а саме в м. Баку Азербайджанської РСР, в складі зведеного батальйону Львівської спеціалізованої середньої школи міліції МВС СРСР, для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку (а.с. 8-11).

Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.02.1994 року № 63 „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в такий включено і інші країни після грудня 1979 року.

Загально відомими є факти, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокрема в кавказьких республіках, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.

Таким чином, хоча Азербайджанська РСР не включена в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений вищезгаданою постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1994 року № 63, однак при розгляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктів в Азербайджанській РСР із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя та здоров'я.

В постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63  є примітка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього СРСР відносно військових фахівців, однак щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь в бойових діях, питання отримання інформаційних документів законодавством не передбачено.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, учасниками бойових дій визнаються особи які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій ГУМВС України у Львівській області, якою позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій слід визнати неправомірними, зобов'язавши відповідача визнати позивача учасником бойових дій.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 161-163 КАС України,   ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3  задоволити.

Визнати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій ГУМВС України у Львівській області по відмові у наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій – неправомірним.

Зобов’язати  Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій ГУМВС України у Львівській області визнати ОСОБА_3 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через Залізничний районний суд м. Львова.

Постанова набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Оригінал постанови.