Справа № 2-859/10

                              Р І Ш Е Н Н Я

                          І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И      

06 липня 2010 року                                         м. Ковель

    Ковельський міськрайонний  суд  Волинської області                        

в складі: головуючого                               Бондара В.М.          

з участю: секретаря                               Рижко О.М.

         позивача                                 ОСОБА_1

         представників позивача                         ОСОБА_2

                                        ОСОБА_3

         відповідача                             ОСОБА_4

         представника відповідача                     ОСОБА_5

         представника третьої особи - органу опіки і піклування     Левчука М.І.

                 представника третьої особи - прокуратури             Гайдашук Д.А.

розглянувши цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -

                          В С Т А Н О В И В :

Неповнолітня ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав. Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі – ОСОБА_4 залишив її з матір’ю через три місяці після її народження. Шлюб між її батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_8 був розірваний 10.08.1995 року. 03.11.1996 року її мати одружилася з ОСОБА_9, та вони стали проживати разом. ІНФОРМАЦІЯ_3 її мати ОСОБА_10 трагічно померла. Вперше свого батька вона побачила в 12 років на похоронах матері. Після смерті матері її вихованням та забезпеченням займалися баба ОСОБА_2, дід ОСОБА_11 та вітчим ОСОБА_9 З часу смерті матері було припинено стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4, будь якої матеріальної допомоги від його вона не отримує, з ним не спілкується, він не цікавиться її життям. Просить позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_4, відносно її - дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити з викладених підстав. Пояснила суду, що її фактичним батьком є ОСОБА_9, який її постійно виховує, захищає, забезпечує всім необхідним. Натомість відповідач ОСОБА_4 її життям  ніколи не цікавився, ніколи не проявляв інтересу до її виховання, вона його вперше побачила в 12 років на похоронах матері. Вважає, що ОСОБА_4 тільки рахується її батьком, але ніколи нічого батьківського по відношенню до неї не проявляв. На її думку, в неї повинен бути один батько, а саме той, хто її виховав, а не той, хто записаний як батько. Не заперечує, що після смерті матері відповідач почав проявляти до неї увагу, провідував неї дома по запрошенню діда і баби ОСОБА_11, в лікарні, в школі, в літньому таборі відпочинку, дарував їй один раз подарунок, якого вона йому пізніше повернула, оскільки вона не хоче з ним мати нічого спільного. За час розгляду справи в суді він жодного разу не підійшов до неї поговорити, не цікавився її навчанням в школі, не прийшов на випускний вечір в школі. Тому, просить позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_4, відносно її - дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала та просить його задовольнити з викладених підстав. Пояснила суду, що її дочка ОСОБА_12 прожила у шлюбі з відповідачем декілька місяців, після чого розлучилися і вона з трьохмісячною дитиною – ОСОБА_1, позивачкою по справі,  почала проживати в їх будинку, а відповідач через два місяці після розлучення одружився з іншою жінкою. ОСОБА_13 рік її дочка ОСОБА_12 вдруге вийшла заміж за ОСОБА_9, з яким прожила до дня своєї трагічної загибелі в квітні 2007 року. За весь час ОСОБА_1 перебувала на утриманні матері і вітчима, хоча про існування свого батька вона знала і хотіла, щоб він до неї приходив. ОСОБА_4 ніколи не приходив і не провідував свою дитину ОСОБА_1, навіть уникав з нею спілкування коли випадково зустрічалися на вулиці. ОСОБА_4 разом з своїми батьками приходив на похорон їх дочки ОСОБА_12, вона намагалася зробити спробу зблизити ОСОБА_4 з його дочкою ОСОБА_14, тому запросила після похорон прийти до них додому. ОСОБА_4 приходив до їх з своїми родичами, вони нормально поспілкувалися, він погодився приймати участь у вихованні дочки ОСОБА_14, допомагати їй матеріально. ОСОБА_13 декілька днів дитини попала в лікарню, де ОСОБА_4 з родичами її провідав і привітав з днем народження, подарував їй подарунок із золотих виробів, які пізніше дитина йому повернула, приносив овочі, соки. Також ОСОБА_4 провідував ОСОБА_1 у літньому таборі відпочинку в с.Уховецьк Ковельського району. ОСОБА_12 вона дізналася від ОСОБА_1, що остання не хоче спілкуватися і бачитися з ОСОБА_4, оскільки вважала його чужою для неї людиною. Вона особисто зверталася до ОСОБА_4, щоб він надав матеріальну допомогу дочці ОСОБА_14 при підготовці і поїздках на спортивні змагання, але він нічим не допоміг, ніколи не цікавився успіхами дитини. Після цього вона зверталася до ОСОБА_4, щоб він відмовився від батьківських прав відносно своєю дочки, для того, щоб дитина мала більшу матеріальну підтримку від держави і пільги при поступленні у навчальні заклади, але він на таку пропозицію відповів відмовою. ОСОБА_4 фактично ніколи не турбувався про свою дочку, тільки після того, як його викликали органи опіки і піклування, щодо розгляду питання про позбавлення його батьківських прав, тоді він декілька разів намагався поспілкуватися з дитиною, навідувався до неї в школу, але дитина не бажала з ним мати щось спільне, вважаючи справжнім батьком ОСОБА_9 Вона, чи її чоловік, чи інші члени її сім’ї, ніколи ніяких перешкод не чинили ОСОБА_4 у спілкуванні чи участі у вихованні своєї дочки ОСОБА_1, однак він обмежився виконанням свого батьківського обов’язку у вигляді сплати аліментів в сумі 250 гривень в місяць, що є недостатньою сумою для утримання фактично дорослої дитини. Спостерігаючи за своєю внучкою, позивачкою по справі, вона помітила, що дитина не має родинного почуття до свого батька ОСОБА_4 та досягнувши відповідного віку вирішила самостійно звернутися в суд з даною позовною заявою, а вона її в цьому підтримує, вважаючи, що ОСОБА_4 ніколи не був і вже не стане для ОСОБА_1 справжнім батьком, через те, що 12 років взагалі не згадував про дитину, а на даний час починає створювати вигляд прояву батьківських почуттів, через те, що відносно його поставили питання про позбавлення батьківських прав. За весь час ОСОБА_4 ніколи не цікавився життям і розвитком його дочки ОСОБА_14, ніколи не приходив її провідувати чи проводити з нею дозвілля, навіть проходячи чи проїжджаючи біля двору ніколи не зупинився і не поспілкувався з дитиною. Аліменти сплачував тільки по рішенню суду, іншої допомоги ніколи ніякої не надавав, не вітав дитину з днями народження і іншими святами, не дарував подарунків. За весь час з дитиною бачився декілька разів після смерті матері позивачки. Інших дітей в його немає. Вважає, що відповідач не виконує своїх батьківських обов’язків, тому його слід позбавити батьківських прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити з викладених підстав. Пояснила суду, що відповідач ОСОБА_4 є біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак своїх батьківських обов’язків не виконує: не виявляє щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. За весь час не провідував дитину по місцю проживання, не цікавився її здоров’ям і розвитком, добровільно не турбувався про її матеріальне забезпечення. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Судові витрати покласти на відповідача.

    Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні. Пояснив суду, що він дійсно з дружиною розлучився, коли дочці ОСОБА_1, позивачці по справі, було декілька місяців. В жовтні того ж року він одружився вдруге, а в наступному році вийшла заміж його перша дружина. Оскільки в дочки з’явилася нова сім’я, то він не робив ніяких спроб щодо налагодження стосунків з своєю дочкою, а пізніше вже не знав як це зробити, при цьому боявся травмувати свою дочку вважаючи, що своїм батьком вона рахує свого вітчима. Він постійно сплачував аліменти, робив спробу передати подарунок дитині через бувшу дружину, але остання не захотіла брати подарунок, а сам він не хотів з’являтися в будинку, де проживала дочка, оскільки в його були не добрі стосунки з бувшими тестем і тещею. В 2007 році його перша дружина трагічно загинула, він з теперішньою дружиною були на похоронах, де побачив свою дочку ОСОБА_14. Після похорон він з дружиною і своєю матір’ю ходили до батьків першої дружини де обговорювали питання щодо подальшого життя ОСОБА_1. Оскільки вона проживала з дідом і бабою, то він погодився допомагати всім, чим зможе. В травні 2007 року дочка попала в лікарню, він сам і з родичами провідував її, вітав на день народження, подарував їй золоті вироби і вже почав відчувати, що дитина його почала сприймати як батька. Після цього він з дочкою часто спілкувався по телефону. В липні цього ж року дочка відпочивала в таборі «Оберіг» с. Уховецьк, він приїхав її провідувати, але відчув що ставлення дочки до його помінялося, дитина уникала спілкування з ним. З того часу він неодноразово робив спроби налагодити стосунки з своєю дочкою, однак його зусилля були марними, оскільки він вважає, що дитина ще не усвідомлює суті тих подій, що відбувається, а діє за настроюваннями діда і баби ОСОБА_2. ОСОБА_2 приходила до його на роботу та телефонувала декілька разів з пропозицією відмовитися йому від дочки ОСОБА_14, тоді та буде мати краще державне забезпечення, як кругла сирота, але він відмовився від такої пропозиції. З січня 2010 року він неодноразово бував в школі, де навчається його дочка, цікавився її навчанням та поведінкою, намагався з допомогою педагогів налагодити контакт з своєю дочкою, однак дочка намагається уникати спілкування з ним. Опікуни дочки відмовляються отримувати від його подарунки для дочки чи матеріальну допомогу. Він в ПриватБанку відкрив рахунок на який перераховує гроші для своєї дочки, оскільки бажає, щоб вони налагодили стосунки і в подальшому проживали, як дочка з батьком, незалежно від того де дитина буде проживати, оскільки це в його єдина дитина.

    Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги позивачки є надуманими і безпідставними, оскільки це позиція її діда і баби ОСОБА_2, які в усьому шукають свою матеріальну вигоду, а не проявляють турботу про внучку ОСОБА_1. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 проявляв і проявляє батьківські почуття до своєї дочки ОСОБА_1, однак йому в цьому створюють різні перешкоди, в зв’язку з чим він не мав можливості належно виконувати свої батьківські обов’язки. ОСОБА_4 після смерті матері позивачки постійно намагався налагодити стосунки з своєю дочкою, провідував її по місцю проживання, по місцю навчання, по місцю лікування і відпочинку, вітав її з днем народження, постійно сплачував аліменти. ОСОБА_12 дитину весь час налаштовували проти батька і тому в неї склалася негативне враження про нього та вона з допомогою дорослих звернулася до суду з цим позовом. Вважає, що сторона позивача безпідставно посилається на п. 1 і 2 ст. 164 СК України, оскільки дані правові норми її довіритель не порушував, а тому не може бути позбавлений батьківських прав з цих підстав. Просить відмовити в задоволенні даної позовної заяви.

Представник органу опіки і піклування пояснив суду, що питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 розглядалися на спільних засіданнях комісії у справах дітей, на якій розглядались питання щодо виконання ним батьківських обов’язків, однак він завжди запевняв, що турбується про свою дочку ОСОБА_1, тому було прийнято рішення не рекомендувати позбавляти його батьківських прав. Такої ж позиції він дотримується і в судовому засіданні, вважає, що ОСОБА_4 не слід позбавляти батьківських прав, оскільки відсутні для цього підстави.

    Представник прокуратури в судовому засіданні пояснила, що зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази вона вважає, що відповідач ОСОБА_4 не виконував і не виконує своїх батьківських обов’язків щодо своєї дочки ОСОБА_1 визначених ст. 150 СК України, а тому його слід позбавити батьківських прав, оскільки він не виконав жодного батьківського обов’язку визначеного в законодавстві та дитина вважає своїм батьком ту особу, яка виховувала і проявляла про неї турботу все її життя, а не того, хто записаний батьком по документах.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовна заява підставна та підлягає до задоволення.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Згідно копії свідоцтва про народження серії І-ЕГ № НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_8, про що в книзі реєстрації актів про народження Зеленської сільської ради Ковельського району зроблено запис за № 2.

    Копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЕГ № НОМЕР_2 стверджується, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано 10.08.1995 року, та після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_2.

    У відповідності до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕГ № НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_15 уклали шлюб 03.11.1996 року, про що зроблено запис за № 389 у міськвідділі РАГСу по м. Ковелю, та після укладення шлюбу вона стала носити прізвище ОСОБА_9.

    Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № НОМЕР_4 стверджується, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона є вчителем і класним керівником позивачки ОСОБА_1. Їй відома ситуація, яка склалася у відносинах ОСОБА_1 з її батьком. На її думку, батько пізно задумався над своєю участю у спілкуванні та вихованні своєї дочки, оскільки у дитини уже сформована своя думка і своя позиція щодо подій пов’язаних з нею. Вона мала розмову з позивачкою і відповідачем і зробила для себе висновок, що ОСОБА_1 не має бажання спілкуватися з ОСОБА_4, оскільки вважає, що її батьком є ОСОБА_9, який з маленької за нею турбувався і продовжує турбуватися до цього часу. Також в її вихованні і утриманні приймають активну участь дід, баба та тітка по материнській лінії. Відповідач ОСОБА_4 був декілька разів в школі в цьому році, цікавився навчанням дочки ОСОБА_14, до цього вона його не знала і не бачила, хоча в шкільному журналі він записаний як батько ОСОБА_14.

    Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні надала суду такі пояснення, що вона є рідною тіткою позивачки ОСОБА_1 та рідною сестрою померлої матері позивачки ОСОБА_10. З трьох місяців ОСОБА_1 виховується без свого рідного батька, оскільки вони розлучилися і стали проживати окремо. По рішенню суду відповідач сплачував аліменти, однак 12 років не проявляв будь-якого інтересу до своєї дитини, хоча інших дітей, крім позивачки, у нього немає. Вперше ОСОБА_4 побачив свою дочку на похоронах матері позивачки ОСОБА_10 в квітні 2007 року. Після смерті останньої всю турботу про дітей своєї сестри взяла на себе вона, її батьки і чоловік померлої ОСОБА_9, а ОСОБА_4 участі в цьому не приймав. На її пропозицію допомогти купити деякий одяг для ОСОБА_1, він фактично ніяк не відреагував і нічого їй не купував, крім золотих прикрас на день народження у 2007 році, коли дитина лікувалася в лікарні. ОСОБА_4 ніхто ніколи не забороняв і не створював будь-яких перешкод в спілкуванні з дитиною, її померла сестра була налаштована на те, щоб рідний батько спілкувався з дочкою, але відповідач ніякої ініціативи не проявляв і не робив спроб, щоб приймати участь у вихованні дитини, хоча остання про існування свого рідного батька знала. Навіть після смерті матері позивачки, коли було запропоновано ОСОБА_4 займатися вихованням дочки ОСОБА_14, той ніяких дій фактично не вчиняв, а коли стали ставити питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, то тоді він став створювати видимість, що цікавиться життям своєї дочки, але ОСОБА_1 не хотіла спілкуватися з ОСОБА_4 вважаючи його чужою людиною для себе.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що свою внучку ОСОБА_1 він з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_17 доглядали і забезпечували, як при житті матері позивачки ОСОБА_10, так і після її смерті в 2007 році. Відповідач ОСОБА_4 в трьохмісячному віці позивачки вже залишив сім’ю і до дванадцятирічного віку навіть не бачив і не хотів бачити дитину, хоча жив недалеко і йому ніхто ніяких перешкод в цьому не створював. Покійна мама позивачки, бувша дружина ОСОБА_4 не була проти того, щоб ОСОБА_4 приймав участь у спілкуванні і вихованні їх спільної дитини, хоча на той час вона перебувала у другому шлюбі. ОСОБА_12 ОСОБА_4 ніколи ніяких дій не вчинив, щоб бачитися з дитиною, а одного разу, коли він з дружиною і внучкою йшли по місту, то назустріч йшов ОСОБА_4 і побачивши їх повернув в інший бік. Після смерті матері ОСОБА_14 він з своєю дружиною намагалися налагодити стосунки між ОСОБА_4 і його дочкою ОСОБА_14, він, по їх запрошенню, приходив до них додому, потім відвідував дитину в лікарні, але після цього внуча сказала, що вона не хоче бачити ОСОБА_4 і його родичів, оскільки вони для неї чужі люди.

    Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в судовому засіданні показали, що знають сім’ю ОСОБА_17 з моменту забудови вулиці, знають позивачку і відповідача по справі. Їм відомо, що відповідач ОСОБА_4 жив окремо від своєї дочко ОСОБА_14 і участі в її вихованні не приймав, оскільки таким вихованням займалися її мати, вітчим і дід з бабою.

    Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 показала, що вона є рідною матір’ю відповідача по справі і бабою позивачки по справі. Її син розлучився з ОСОБА_15 через втручання в їх життя батьків останньої. До квітня 2007 року з позивачкою по справі ні вона, ні її син, відповідач по справі, не бачилися, через нехороші стосунки з бувшими сватами, хоча перешкод їм у спілкуванні з ОСОБА_1 ніхто не створював. Після смерті бувшої невістки ОСОБА_15 вони були на похоронах і по запрошенню у бувших сватів ОСОБА_15 після поховання. Стосунки ніби стали налагоджуватися, але потім погіршилися і її сина почали подавати на позбавлення батьківських прав.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що вона є рідною матір’ю вітчима позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_9 ОСОБА_18 2009 року вона допомагала робити ремонт в кімнаті ОСОБА_1, яка їй повідомила, що хоче подати на позбавлення батьківських прав свого рідного батька ОСОБА_4, вона їй порадила не спішити з таким рішенням і жити своїм розумом, а не слухати тих хто її спонукає до таких дій. Їй пояснила, що нічого поганого в тому не буде, коли в неї буде двоє батьків. Вона вважає, що ОСОБА_11 і ОСОБА_2, дід і баба ОСОБА_1, спонукали останню до подання цього позову.

    Свідок ОСОБА_22 суду повідомив, що він працював в одній установі з відповідачем по даній справі і був свідком того, що до адміністративного приміщення, де вони працювали прийшла бувша теща ОСОБА_4 -  ОСОБА_2, яка запропонувала ОСОБА_4 відмовитися від своєї дочки ОСОБА_14, тоді остання буде мати краще державне матеріальне забезпечення і пільги при поступленні на навчання. На таку пропозицію ОСОБА_4 категорично відмовився, тоді ОСОБА_2 сказала, що позбавить його батьківських прав через суд. Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що він не спілкувався з своєю дочкою через перешкоди, які йому чинили бувші родичі першої дружини, але чи це так було, йому достовірно не відомо. Також йому відомо, що ОСОБА_4 з теперішньою дружиною хочуть усиновити дитину, але, якщо його позбавлять батьківських прав, то він цього зробити не зможе.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він своїм автомобілем двічі в 2007 році возив в с. Уховецьк ОСОБА_4, який їздив провідати свою дочку ОСОБА_14, яка відпочивала в дитячому таборі, привозив їй продукти. Про життя своєї дочки ОСОБА_4 йому нічого не розповідав.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що він з дитинства дружить з ОСОБА_4, був на його весіллі з ОСОБА_15 за старшого свата, хрестив їх дочку ОСОБА_14, позивачку по справі. Приблизно 10 років тому він був свідком того, як при зустрічі з бувшою дружиною ОСОБА_15 ОСОБА_4 попросив дозволу бачитись з своєю дочкою, але ОСОБА_15 йому відмовила в цьому. Він ніколи не цікавився їх відносинами і ніколи не провідував свою хрещену та не говорив з нею.

    Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показала, що вона є теперішньою дружиною ОСОБА_4, спільно прожили більше чотирнадцяти років. За весь час спільного проживання її чоловік не спілкувався взагалі з своєю дочкою до смерті її матері, оскільки вважав, що в дитини є інша сім’я і він може психологічно травмувати дитину своєю появою. Після смерті ОСОБА_10 познайомились з дочкою ОСОБА_14, провідували її по місцю проживання, в лікарні, в літньому таборі відпочинку. ОСОБА_4 постійно сплачував аліменти, але після смерті ОСОБА_10 родичі ОСОБА_1 почали повертати аліменти назад, тоді чоловік відкрив рахунок в установі банку, куди перераховує гроші на майбутнє своєї дочки ОСОБА_14.

    Положеннями ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

    Відповідно до ст. 164 СК підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.  

Суд вважає, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Як встановлено в процесі розгляду даної справи, що відповідачем ОСОБА_4 вказані обов’язки не виконувалися. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює, як ухилення ОСОБА_4 від виховання дитини, його винна поведінка, свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.

    Висновком органу опіки і піклування Ковельської районної державної адміністрації зазначено, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 немає, мотивуючи тим, що він виявляє бажання приймати участь у вихованні своєї дочки,  у відділенні ПриватБанку відкрив рахунок на ім’я дочки ОСОБА_1, на який проводить щомісячні перерахування в сумі 250 гривень. Він спілкувався з дирекцією Зеленської ЗОШ І-ІІІ ступеню, цікавився успішністю дочки.

Суд критично оцінює такий висновок органу опіки і піклування, оскільки він прийнятий з пояснень ОСОБА_4 Як встановлено в судовому засіданні, що рахунки в Банку на ім’я ОСОБА_1 не відкривалися, відповідачем не надано суду доказів, що він проводить перерахування грошей на рахунок своєї дочки. Також, суд вважає, що не є достатньою участю у вихованні своєї дочки спілкування з дирекцією школи, в той час коли взагалі не цікавився у своєї дочки навчальним процесом в школі, її досягненнями і проблемами. Маючи реальну можливість не цікавився і не приймав участі у випускному вечорі своєї дитини, не вияснив її потреби у підготовці до цього вечора, не цікавився її планами на майбутнє. Твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що він в подальшому буде виконувати свої батьківські обов’язки щодо дочки ОСОБА_1, на думку суду, не є підставою для відмови в заявленому позові, оскільки відповідач ніякими реальними діями не довів виконання свого батьківського обов’язку на протязі минулих років, особливо після смерті матері позивачки.

    Як встановлено в судовому засіданні, що позивачка ОСОБА_1 активно займається грою у футбол, приймала і приймає участь у багатьох спортивних змаганнях, має нагороди за досягнення у спорті, однак відповідач в жодному разі не поцікавився її спортивними досягненнями, її планами на майбутнє в цьому напрямку, не підтримав дитину вболіваючи за її грою, не надав допомоги в придбанні спортивної форми і взуття та іншого спорядження, необхідного для зайняття спортом.

На думку суду, відповідач ОСОБА_4, фактично проживаючи в одному населеному пункті, за 15 років мав реальну можливість виконувати свої батьківські обов’язки, однак жодного разу не провідав свою дитину по місцю її проживання, не цікавився її умовами проживання в новій сім’ї, взаємовідносинами з оточуючими її особами.

Суд вважає, що тільки після того, як позивачка ОСОБА_1 стала через різні установи вирішувати питання про позбавлення свого батька батьківських прав, тільки тоді відповідач ОСОБА_4 почав вчиняти дії по відвідуванню школи, спілкуванні з класним керівником і директором, однак в жодному разі не поцікавився у своєї дочки чи її близьких, що потрібно дитині для повноцінного і успішного навчання, які проблеми в неї виникають і яку допомогу він може надити в їх вирішенні.

На думку суду, відповідач ОСОБА_4 мав можливість, як моральну, так і матеріальну, ще з перших років окремого проживання з дочкою проявляти про неї турботу.

Твердження сторони відповідача про те, що сторона позивача створювала перешкоди в спілкуванні батька і дитини нічим в судовому засіданні не доведено, а навпаки, як встановлено в судовому засіданні, що ініціаторами спроби налагодження стосунків ОСОБА_4 з своєю дочкою ОСОБА_1 були зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_11, які першими запропонували ОСОБА_4 турбуватися про свою дочку, після смерті матері дитини.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 створювались якісь перешкоди у спілкуванні з своєю дочкою, її вихованні, матеріальній підтримці, проведенні дозвілля, навчанні, а тому суд оцінює, що відповідач ОСОБА_4 обмежився тільки сплатою аліментів, які в його вираховували із заробітної плати, а всі інші батьківські права і обов’язки він проігнорував на протязі 15 років.  

На думку суду, відповідач ОСОБА_4 після смерті його першої дружини-матері позивачки, повинен був перейнятися батьківськими обов’язками, взяти всю відповідальність за майбутнє своєї дитини на себе, оскільки він був єдиним і законним представником своєї неповнолітньої дочки, однак він самоусунувся від виконання батьківських обов’язків, покладаючись, що це будуть робити інші особи.

Також, при прийнятті цього рішення суд вважає, що неповнолітня позивачка ОСОБА_1 усвідомлює суть і можливі наслідки її звернення про позбавлення батьківських прав свого батька ОСОБА_4, а тому покладається на позицію  позивачки, яка самостійно вирішила, що її батьком може бути той, хто її виховав, турбується за нею, готує до самостійного життя, а не той, хто записаний як батько.

Також суд зважає на ту обставину, що за 15 років ОСОБА_4 не вчинив будь- яких конкретних дій, які б його характеризували як батька, доводили його бажання внести свій вклад у виховання дочки. Фактично батьківські обов’язки виконував і виконує ОСОБА_9 – вітчим позивачки, до якого остання ставиться з повагою, називає батьком. Твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що при житті першої дружини він не хотів втручатися в чужу сім’ю, спілкуючись з своєю дочкою ОСОБА_14, на думку суду, є безпідставними і такими, що не відповідають батьківським намірам приймати участь у підготовці своєї дитини до майбутнього самостійного життя. Дії, які відповідач ОСОБА_4 вчиняв після смерті матері позивачки (провідав по місцю проживання, навчання, лікування і відпочинку), на думку суду не є такими, що повинен вчиняти батько після смерті матері дитини, оскільки вони носять загальний характер, а не вказують на батьківську турботу за своєю дитиною, особливо у тяжкий для неї час. Суд вважає, що за три роки після смерті його бувшої дружини і  матері позивачки, відповідач ОСОБА_4 міг і повинен був вжити всіх вичерпних заходів, щоб налагодити стосунки з своєю неповнолітньою дочкою і зайняти належне місце в житті своєї дитини. Однак, як встановлено в судовому засіданні, що за цей час стосунки між ним і дочкою тільки погіршились, позивачка категорично не визнає відповідача своїм батьком і не бажає підтримувати з ним стосунки через те, що він про неї ніколи не турбувався і не проявляє інтересу до її життя, що дає суду підставу вважати, що у відповідача ОСОБА_4 відсутній батьківський підхід до спілкування з своєю дитиною, втрачений родинний взаємозв’язок, як батька і дочки. На думку суду, відповідач ОСОБА_4 мав достатньо часу і можливостей для виконання своїх батьківських обов’язків, але чомусь, на думку суду, покладався на якісь випадковості, коли нібито без його участі, зусиль і активних дій його дитина буде самостійно забезпечуватися, розвиватися і готуватися до життя. ОСОБА_4 в судовому засіданні спілкувався з дочкою ОСОБА_1 не як з своєю дитиною, а як із сторонньою особою, в жодному разі не звернувся до дитини з добрим батьківським словом, з пропозицією примиритися, налагодити стосунки. Поряд з цим, не назвав суду будь-яких фактичних, дієвих заходів, які він має намір вживати найближчим часом, щоб налагодити стосунки з дитиною та виконувати свої батьківські обов’язки.

Суд оцінює, що права та інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_1 щодо батьківського піклування порушені і ці порушення допустив її батько ОСОБА_4, який своєю бездіяльністю, неналежною, винною поведінкою не виконав батьківських обов’язків, свої інтереси поставив вище інтересів, життя і здоров’я своєї дитини.

Таким чином, з досліджених доказів слідує, що ОСОБА_4 ухилявся від виконання своїх обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її належним доглядом, годуванням, навчанням, підготовкою до самостійного життя, а тому, поряд з іншими вищевикладеними обставинами, є законні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.    

    Згідно вимог ст.ст. 81 та 88 ЦПК України  з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі ст.ст. 150, 164 СК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, СУД, -

                           В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

    Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо його дитини -  неповнолітньої дочки – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одну) гривню та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  120 (сто двадцять)  гривень.    

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви-протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження, із одночасною подачею апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                             В.М.БОНДАР