Справа № 22 ц - 9352 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Кодолов В.О.
Категорія 5 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку, -
в с т а н о в и в:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку і посилався на те , що їм з відповідачем належить на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом по Ѕ частині житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 4100 кв.м. в АДРЕСА_1. Кожний з них зі своєю родиною користується Ѕ частиною вказаного будинку, однак в теперішній час склалися такі взаємовідносини, що спільне користування вказаним майном є неможливим. Просив поділити в натурі на рівні частки вказаний житловий будинок, господарські споруди та земельну ділянку, стягнути з відповідача Ѕ частку понесених судових витрат.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року позов задоволений частково. Житловий будинок АДРЕСА_1 розділений в натурі на квартиру № 1 та квартиру № 2.
ОСОБА_1 виділена квартира № 1, до якої віднесені приміщення житлового будинку літ.А 1-2 – 1-5 площею 36,20 кв.м., Ѕ частка приміщення 1-1 площею 5,05 кв.м., загальною площею 41,25 кв.м., вартістю 9484,04 грн., Ѕ частка літньої кухні літ.Б площею 10,9 кв.м., вартістю 4485,67 грн., сарай літ.б-1, площею 8,5 кв.м., вартістю 4559,25 грн., загальною вартістю 18528,95 грн..
ОСОБА_2 виділена квартира № 2, до якої віднесені приміщення житлового будинку літ.А 2-2 - 2-5 площею 35,80 кв.м., Ѕ частка приміщення 1-1 площею 5,05 кв.м., загальною площею 40,85 кв.м. вартістю 9393,42 грн., Ѕ частка літньої кухні літ.Б площею 10,9 кв.м., вартістю 4485,67 грн., сарай літ.б, площею 8,9 кв.м., вартістю 4668,34 грн., погріб літ.Г площею13,3, вартістю 794,27 грн., загальною вартістю 19341,70 грн..
Двір загальною площею 661,2 кв.м., металеві ворота вартістю 1411,16 грн., убиральня літ. В , вартістю 414,64 грн. залишені в загальному користуванні.
Город загальною площею 3802,80 кв.м. розділений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно часткам виділених їм квартир.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплаченого судового збору 92,65 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом суму в розмірі 60 грн., усього 152,65 грн..
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою та просив скасувати вказане рішення суду в частині виділення відповідачу погребу, залишення в загальному користуванні двору та відмови в стягненні на його користь з відповідача витрат на проведення будівельно-технічної експертизи і оцінки будинку КП БТІ м. Харцизька і ухвалити нове рішення про залишення погребу в загальному користуванні, поділити двір на дві частки, стягнути з відповідача Ѕ частку понесених витрат на проведення експертизи та оцінки БТІ. Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи , не врахував, що погребом 40 років вони користувались спільно, що погреб розташований проти його половини житлового будинку. Суд необгрунтовано відмовив йому в стягнення витрат на оплату оцінки БТІ та судово-будівельної експертизи, неправильно залишив двір в загальному користуванні, що не вирішило спору між сторонами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили залишити без змін рішення суду.
Приймаючи рішення про розподіл житлового будинку з господарськими спорудами, суд першої інстанції виходив з висновку судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлена технічна можливість розподілу будинку на дві квартири, і відсутність такої можливості по розподілу двору.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачу та відповідачу відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить на праві приватної власності по Ѕ частині житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 4100 кв.м. в АДРЕСА_1.
Право власності сторін на вказаний житловий будинок зареєстровано в бюро технічної інвентаризації м. Харцизька.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість домоволодіння становить 39696,50 грн.. Наявна технічна можливість розподілу домоволодіння на дві частки. При цьому до квартири № 1 слід виділити приміщення 1-2 – 1-5 площею 36,20 кв.м., Ѕ частка приміщення 1-1 площею 5,05 кв.м., загальна площа квартири № 1 становить 41,25 кв.м., що складає 50,24 % від загальної площі будинку. До квартири № 2 слід віднести приміщення 2-2 -2-5 площею 35,80 кв.м., Ѕ частка приміщення 1-1 площею 5,05 кв.м., загальна площа квартири № 2 становить 40,85 кв.м., що складає 49,76 % від загальної площі будинку.
Додатково до кожної квартири слід виділити по Ѕ частка літньої кухні літ.Б вартістю 4485,67 грн.. Сарай літ.б, площею 8,9 кв.м. вартістю 4668,34 грн., погріб літ. Г площею 13,3, вартістю 794,27 грн., слід віднести до квартири № 2, а сарай літ.б1, площею 8,5 кв.м. вартістю 4559,25 грн., слід віднести до квартири № 1.
Таким чином вартість квартири № 1 з господарськими спорудами становить 18528,95 грн., а квартири № 2 з господарськими спорудами – 19341,70 грн..
В загальному користуванні залишаються металеві ворота, убиральня під літ. В та двір загальною площею 661,20 кв.м., оскільки враховуючи планування будівель, неможливо організувати два виїзди. Город площею 3802,80 кв.м. підлягає розподілу пополам, пропорційно долям будинку.
Приймаючи рішення, суд обґрунтовано взяв до уваги вказаний висновок експерта та той факт, що між сторонами на протязі тривалого часу склався певний порядок користування спірним житловим будинком, за яким позивач та його родина користувались частиною будинку, куди війшли примішення, що складають квартиру № 1, а відповідач зі своєю родиною користуався приміщеннями, які входять до складу квартири № 2.
Доводи апелянта про те, що суд неправильно виділив відповідачу погріб, який розташований біля його частини будинку, та не поділив двір, не можна визнати обгрунтованими, оскільки відповідно до висновку експерта та його пояснень в судовому засіданні відсутня технічна можливість поділити двір, бо всі господарські споруди знаходяться на одній стороні земельної ділянки і у випадку поділу і встановлення огородження одна сторона буде позбавлена можливості користуватися належними їй господарськими спорудами.
Проводячи розподіл будинку та господарських споруд суд врахував, що позивач і відповідач є власниками рівних часток домоволодіння, їм належить по Ѕ частці кожному, а тому суд дотримувався рівності часток кожного з власників.
Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду позивач не надав доказів понесених витрат на проведення судової експертизи, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні його вимог про стягнення таких витрат оскільки вони не підтверджені доказами.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий
Судді