Справа № 2-405/10    

                            Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 року                                                   м. Ковель                        

    Ковельський міськрайонний суд     Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                       Бондара В.М.

з участю: секретарів                                                                       Рижко О.М., Шокот С.Т.

позивача                                                                       ОСОБА_1    

     представника позивача                         ОСОБА_2

     відповідача                                                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

      ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. На обгрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 1993 року, від шлюбу мають двоє дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час перебування у шлюбі вони набули у спільну власність нерухоме майно: добудували частину приміщень до подарованого відповідачу житлового будинку та автомобіль ВАЗ, моделі 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.  Просить провести поділ вказаного майна та визнати за нею право власності на автомобіль ВАЗ-21121, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, а відповідачу виділити у власність житловий будинок по АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача в її користь понесені судові витрати.

    Під час попереднього судового засідання відповідач ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна в якій просить: виділити у його власність автомобіль ВАЗ, 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску та стягнути понесені судові витрати з ОСОБА_1

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінила та доповнила свої позовні вимоги, а саме просить: 1) визнати 34/100 частини житлового АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1; 2) виділити їй автомобіль марки ВАЗ моделі 21121, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, зареєстрований за відповідачем 08.10.2009 року; виділити їй у власність майно: стінку меблеву вартістю 2 000.00 гривень, диван – 1 500.00 гривень, крісло-ліжко м’яке – 800.00 гривень, телевізор імпортного виробництва – 850.00 гривень, холодильник – 3 000.00 гривень, пральну машинку «Самсунг» - 3 500.00 гривень, мікрохвильову піч – 3 000.00 гривень, умивальник – 1 000.00 гривень, кухонну плиту – 3 000.00 гривень, два килими – 700.00 гривень, гардини на вікна – 6 000.00 гривень. Всього майна на загальну суму 25 750 гривень. 4) у власності відповідача залишити: телевізор імпортного виробництва – 1 000.00 гривень, журнальний столик – 700.00 гривень, палас – 500.00 гривень, ліжко – 2 000.00 гривень, шафа – 1 500.00 гривень, килим-палас – 400.00 гривень, килимова доріжка – 100.00 гривень, кухонні меблі – 1 000.00 гривень, газова піч – 1 000.00 гривень, кухонний м’який куточок – 500.00 гривень, набір для ванної кімнати – 200.00 гривень, карнізи в кількості трьох штук – 360.00 гривень, люстра в залі – 300.00 гривень, люстра на кухні – 300.00 гривень, люстра в спальній кімнаті – 750.00 гривень, газовий котел – 3 000.00 гривень, міні башту (електромотор) – 800.00 гривень. Всього майна на суму 27 910 гривень.  

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги первинні та доповнені підтримала повністю, просить її позов задовольнити з викладених підстав, зустрічний позов ОСОБА_3 визнала частково, не визнає в частині виділення у власність останньому автомобіля ВАЗ – 21121. На обгрунтування своїх позовних вимог пояснила, що вона з відповідачем прожила в шлюбі з 1994 року, на даний час шлюб між ними розірвано. За час спільного проживання вони нажили спільне майно, яке перераховане в їх позовних заявах, частину майна вона забрала собі при залишенні попереднього місця проживання. Вона погоджується на те, щоб майно було поділено ними в добровільному порядку, але просить поділити між ними автомобіль ВАЗ 21121 та частину будинку, яку вони спільно добудували та зробили капітальний ремонт всього будинку, на що були витрачені спільні кошти. З вартістю майна вона погоджується у запропонованих нею і відповідачем цінах. Понесені нею судові витрати просить стягнути з відповідача ОСОБА_3

    Представник позивача позов своєї довірительки підтримала повністю та просить його задовольнити, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є законними і обгрунтованими.

    Відповідач по справі ОСОБА_3 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити з викладених підстав, а позов ОСОБА_1 первинний та з доповненнями визнав  частково та  заявив, що згідний на поділ майна у запропонованому позивачкою варіанті, однак він не згідний на визнання спільною сумісною власністю частини будинку та виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21121, якого просить залишити у його власності. З вартістю майна він погоджується у запропонованих ним і позивачкою цінах. Судові витрати просить покласти на позивачку.

    Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

    Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА НОМЕР_5 стверджується, що автомобіль ВАЗ 21121 номер кузова НОМЕР_6, 2007 року д.н. НОМЕР_1 зареєстрований 06.10.2009 року за ОСОБА_3.

    Копією договору дарування від 21.05.1996 року стверджується, що ОСОБА_6 подарував своєму синові ОСОБА_3, відповідачу по справі, 34/100 частини АДРЕСА_1, а саме: кімнати площею 16.0 та 11.6 кв.м., кухню площею 10.4 кв.м.

Згідно копії технічного паспорта на об’єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, що 66/100 цього будинку належить ОСОБА_7, згідно договору дарування від 09.04.2002 року, а 34/100 – ОСОБА_3, згідно договору дарування від 21.05.1996 року. В даному технічному паспорті записано, що ОСОБА_3 належить: коридор площею 5.5 кв.м., кухня – 10.5 кв.м., кладовка – 5.2 кв.м, кімнати 11.6 та 16.6 кв.м.

Квитанцією № 4 від 17.06.2010 року стверджується, що цього числа ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду 12 500 гривень, як 1/2 вартості автомобіля ВАЗ по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

Висновком № О-88 судової будівельно-технічної експертизи від 20.05.2010 року стверджується, що ринкова вартість 34/100 частини АДРЕСА_1 (кімната 2-5 площею 16.0 кв.м., кімната 2-4 площею 11.6 кв.м., коридор 2-1 площею 5.5 кв.м.) станом на даний час, виходячи із технічного стану будинковолодіння на час реєстрації права власності ОСОБА_3 по даних Волинського обласного бюро технічної інвентаризації та середніх нормативних термінів експлуатації конструктивних елементів будівлі становить 76 452 гривень. Ринкова вартість вказаних приміщень з добудовою (приміщення 2-2 площею 10.5 кв.м. і 2-3 площею 5.2 кв.м.) і замощення та з врахуванням проведеного в 2008 році капітального ремонту будинку становить 150 776 гривень. Вартість будівельних матеріалів, використаних для ремонту та добудови, і бруківки, становить 51 048 гривень.

    Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17.11.1993 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 – син ОСОБА_5, що стверджується відповідними копіями свідоцтв про народження. 21.05.1996 року ОСОБА_6 подарував своєму синові ОСОБА_3, відповідачу по справі, 34/100 частини АДРЕСА_1, а саме: кімнати площею 16.0 та 11.6 кв.м., кухню площею 10.4 кв.м. Як слідує з технічного паспорта на об’єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, що 66/100 цього будинку належить ОСОБА_7, згідно договору дарування від 09.04.2002 року, а 34/100 – ОСОБА_3, згідно договору дарування від 21.05.1996 року. В даному технічному паспорті записано, що ОСОБА_3 належить: коридор площею 5.5 кв.м., кухня – 10.5 кв.м., кладовка – 5.2 кв.м, кімнати 11.6 та 16.6 кв.м. За час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали: автомобіль марки ВАЗ моделі 21121, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, зареєстрований за відповідачем 08.10.2009 року; стінку меблеву вартістю 2 000.00 гривень, диван – 1 500.00 гривень, крісло-ліжко м’яке – 800.00 гривень, телевізор імпортного виробництва – 850.00 гривень, холодильник – 3 000.00 гривень, пральну машинку «Самсунг» - 3 500.00 гривень, мікрохвильову піч – 3 000.00 гривень, умивальник – 1 000.00 гривень, кухонну плиту – 3 000.00 гривень, два килими – 700.00 гривень, гардини на вікна – 6 000.00 гривень, телевізор імпортного виробництва – 1 000.00 гривень, журнальний столик – 700.00 гривень, палас – 500.00 гривень, ліжко – 2 000.00 гривень, шафа – 1 500.00 гривень, килим-палас – 400.00 гривень, килимова доріжка – 100.00 гривень, кухонні меблі – 1 000.00 гривень, газова піч – 1 000.00 гривень, кухонний м’який куточок – 500.00 гривень, набір для ванної кімнати – 200.00 гривень, карнізи в кількості трьох штук – 360.00 гривень, люстра в залі – 300.00 гривень, люстра на кухні – 300.00 гривень, люстра в спальній кімнаті – 750.00 гривень, газовий котел – 3 000.00 гривень, міні башту (електромотор) – 800.00 гривень. Судом встановлено, що сторони не оспорюють факту  придбання вказаного майна в шлюбі та вартості цього майна, тому суд приходить до висновку про можливість поділу цього майна у спосіб запропонований позивачкою, оскільки при такому розподілі фактично буде дотримано рівність часток кожної сторони.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона знає сім’ю ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з часу їх одруження і підтримує з ними дружні відносини. Їй відомо, що за час шлюбу вони проводили добудову до своєї частини будинку та зробили хороший ремонт в усій своїй частині будинку. За які кошти проводився ремонт їй не відомо. Під час добудови і ремонту вона бачила, що їм допомагали родичі ОСОБА_1. Кому належить частина будинку, де проживали сторони по справі, їй достовірно не відомо, хоча вона знає, що це був будинок батьків ОСОБА_3. Також за час шлюбу ними були придбані меблі, побутова техніка і все необхідне для нормального проживання. В іншій частині будинку проживають квартиранти.

    Аналогічні покази надала суду допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9.

    Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.     Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

До спільної сумісної власності не належить майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Кошти, які взяті в кредит у банку одним з подружжя під час шлюбу, є сімейними коштами, тобто отриманими для задоволення потреб сім'ї, і не можуть вважатися особистими коштами одного з подружжя.  

    Щодо будинку.

Позивачка в своїх позовних вимогах, посилається на те, що з 17.11.1993 року та до цього року перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Вказує, що їх з відповідачем сім'я мешкала в АДРЕСА_1, право власності на який він набув на підставі договору дарування від 21 травня 1996 року, вчинених його батьком – ОСОБА_6. За час проживання в шлюбі вони провели добудову до частини свого будинку, провели капітальний ремонт в усьому будинку, чим суттєво зросла цінність цього майна, а тому вважає, що ця частина будинку є їх спільною сумісною власністю. Просить визнати 34/100 частини житлового АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_3 в заперечення вказаних вимоги позивачки вказав, що він отримав по договору дарування від свого батька частину будинку під час перебування в шлюбі з позивачкою, з ініціативи його батьків та за їх кошти було проведено добудову побутових приміщень до їх частини будинку, тому позивачка ОСОБА_1 не має прав на частину цього будинку і відповідно в її позові в цій частині слід відмовити.

Судом установлено, що ОСОБА_3 став власником 34/100 спірного будинку на підставі договору дарування від 21 травня 1996 року, що визнають сторони. Вказаний договір недійсними у судовому порядку не визнаний.  У справі встановлено, що за договором дарування у власність ОСОБА_3 перейшли: 34/100 частин спірного будинку, а саме жилі кімнати площею 16.0 та 11,6 кв. м, кухня площею 10.4 кв. м. Встановлено, що саме до частини будинку, яка належала ОСОБА_6, до укладення договору дарування в користь ОСОБА_3, розпорядженням голови Ковельської міської ради № 384-рв від 10.06.1996 року було дозволено ОСОБА_3, по АДРЕСА_1 добудувати кухню розміром 3.13х3.0 до частини жилого будинку, а існуючу кухню переобладнати під коридор і котельню. Житлова площа після переобладнання складатиме 27.60 кв.м. Розпорядженням голови Ковельської міської ради № 640-рв від 17.09.1996 року дозволено ОСОБА_3, по АДРЕСА_1, добудувати до своєї частини будинку кухню, кладову розміром 4.6х4.0 м, літню кухню, кладову, коридор розміром 3.8х7.63 м. Цього не заперечує сама позивачка ОСОБА_1

Суд критично оцінює висновок № О-88 судової будівельно-технічної експертизи від 20.05.2010 року, оскільки є не обгрунтованою вартість частини житлового будинку, як до ремонту, так і після добудови підсобних приміщень та ремонту жилих кімнат, а також не підтверджено вартість будівельних матеріалів.

Суд вважає, що підстав визнавати частину житлового будинку та проведені добудови до жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 62 СК України немає. Конструктивні елементи будівлі, за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не змінювались, проведені поточні ремонти та понесені на його проведення витрати, сторонами в судовому засіданні не доведені.

Крім цього, навіть після добудови до будинку вказаних приміщень, які не є жилими, жила площа будинку не змінилася. Тобто вагомих підстав вважати, що жилий будинок за рахунок праці та коштів сторін як подружжя збільшився в цінності немає, сторони не надали суду доказів того, що саме за кошти позивача і відповідача була проведена добудова та капітальний ремонт. Суд вважає, що в разі спору частка в майні цих осіб повинна визначатися залежно від ступеня участі кожного з них у його набутті та покращенні.  

Що ж стосується доводів щодо участі позивачки ОСОБА_1 у збільшенні цінності будинку за рахунок будівництва та поліпшення допоміжних приміщень, то відповідно до згаданих норм матеріального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України N 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" (пп. 4, 5) така участь дає право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво.  

На думку суду, позивачка повинна була довести розмір свого вкладу у проведення добудови та ремонту частини будинку по АДРЕСА_1, однак вона навіть не надала суду підтверджуючих документів про свої доходи, які могла б витратити на вказані цілі, щоб підтвердити своє право на частку затрат в цій добудові та ремонті.  

Суд оцінює, що є безпідставними та такими, що не грунтуються на положеннях чинного законодавства, вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання 34/100 частини АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки вказана частина будинку була подарована ОСОБА_3, проведена подружжям добудова та ремонт не змінили суттєво її цінність як жилого приміщення, а тому вона не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, і відповідно, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо поділу автомобіля:

Судом встановлено, що у спільній власності позивачки та відповідача перебуває автомобіль   НОМЕР_3, 2007 року випуску. Сторони погодились і спільно визначили вартість спірного автомобіля НОМЕР_3, 2007 року випуску. Судом було роз’яснено, що вказана річ є неподільною і в разі недосягнення згоди між сторонами, одна сторона отримає у власність автомобіль, а інша компенсацію за половину вартості цього автомобіля. За час розгляду даної справи сторони не дійшли згоди про визначення кому повинен перейти у приватну власність вказаний автомобіль, оскільки кожна із сторін просили виділити у їх власність це майно. Позивачка по справі ОСОБА_1 17.06.2010 року на депозитний рахунок внесла 12 500 гривень, як 1/2  частина вартості автомобіля ВАЗ за позовом про поділ майна.

У відповідності до ч. 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Суд приходить до висновку, що неподільну річ - автомобіль НОМЕР_3, 2007 року випуску слід виділити у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_3 – компенсацію половини вартості вказаного автомобіля.  

З досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що  вказане до поділу майно подружжям, крім частини будинку, ОСОБА_3 та ОСОБА_1  придбане за час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю подружжя.

    Суд вважає, що у проведеному судом поділі майна дотримано положення чинного законодавства та максимально враховано позицію сторін щодо поділу спільного майна. Таким чином, враховуючи викладені обставини, вимоги позивачки та доводи відповідача,  суд вважає, що позов ОСОБА_1  підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_3 про виділення у його власність автомобіля ВАЗ 21121 задоволенню не підлягає.

    У відповідності до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, тому застосовані раніше заходи забезпечення позову слід скасувати.

    Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України,  судові витрати понесені при поданні позовних заяв слід залишити за сторонами, а витрати пов’язані при оплаті висновку експерта слід залишити за позивачем, оскільки позовні вимоги щодо визнання частини будинку її власністю не задоволені.

    На підставі  ст.ст. 60, 70 СК України,  керуючись ст.ст. 88, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, СУД, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

    Провести поділ спільної сумісної власності подружжя у наступний спосіб:

ОСОБА_1   виділити у власність:

-   -     стінку меблеву вартістю 2 000.00 гривень;

-   -     диван – 1 500.00 гривень;

-   -     крісло-ліжко м’яке – 800.00 гривень;

-   -     два крісла м’які – 400.00 гривень;

-   -     телевізор імпортного виробництва – 850.00 гривень;

-   -     холодильник – 3 000.00 гривень;

-   -     пральну машинку «Самсунг» – 3 500.00 гривень;

-   -     мікрохвильову піч – 3 000.00 гривень;

-   -     умивальник – 1 000.00 гривень;

-   -     кухонну плиту – 3 000.00 гривень;

-   -     два килими – 700.00 гривень;

-   -     гардини на вікна – 6 000.00 гривень;

-   -     автомобіль ВАЗ-21121, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 – 25 000.00 гривень.

Всього майна на загальну суму 50 750.00 гривень.

ОСОБА_3  виділити у власність:

-     телевізор імпортного виробництва – 1 000.00 гривень;

-     журнальний столик – 700.00 гривень;

-     палас - 500.00 гривень;

-     ліжко – 2 000.00 гривень;

-     шафа – 15 000.00 гривень;

-     килим – палас – 400.00 гривень;

-     килимова доріжка – 100.00 гривень;

-     кухонні меблі – 1 000.00 гривень;

-     газова піч – 1 000.00 гривень;

-     кухонний м’який куточок – 500.00 гривень;

-     набір для ванної кімнати – 200.00 гривень;

-     карнизи в кількості 3 шт. – 360.00 гривень;

-     три люстри – 1 350.00 гривень;

-     газовий котел – 3 000.00 гривень;

-     міні башня (електромотор) – 800.00 гривень.

    Всього майна на загальну суму 27 910 гривень.

    Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 12 500 (дванадцять тисяч п’ятсот) гривень - половину вартості автомобіля НОМЕР_4.

        В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

    Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Понесені судові витрати залишити за сторонами.

    Заходи забезпечення позову скасувати.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви-протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження, із одночасною подачею апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                         В.М.БОНДАР