КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 травня 2010 року Справа № 2-а-3824/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Горбачі А.М., за участю представників сторін:
від позивача - Поліщук О.О.,
від відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення до державного бюджету податкової заборгованості у розмірі 360,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за єдиним податком.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості на до державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2010р. позов підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, в судове засідання 05.05.2010 р. не з’явився.
Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 КАС України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_2 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрований відділом державної реєстрації Білоцерківської міської ради Київської області 24.06.2009р., про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис за 2353 000 0000 020985, як платник податків та інших обов’язкових зборів, фізична особа – підприємець перебуває на обліку у Білоцерківській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 25.06.2009р. за № 724/28906 .
06.07.2009р. відповідач подав заяву до податкового органу про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Згідно із заявою визначено вид підприємницької діяльності – оптова торгівля одягом. Відповідачу було видано відповідне свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_1 .
За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість за єдиним податком за листопад-грудень 2009р. у розмірі 360,00 грн.
Податковим органом було надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги ( від 27.10.2009р. № 1/3363 та від 27.11.2009р. № 2/3571 ), однак д о дня судового розгляду податкову заборгованість відповідачем не сплачено.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі – Указ від 03.07.1998р. № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998р. № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з рішенням 45 сесії Білоцерківської міської ради Київської області V скликання від 18.02.2009 р. № 939 «Про врегулювання видів ставок єдиного податку відповідно до класифікації видів економічної діяльності» ставка єдиного податку, обрана відповідачем - 200,00 грн. на місяць.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998р. № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач повинен сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Частиною першою підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Станом на день розгляду справи доказів щодо оскарження відповідачем податкових вимог, суду не надано.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ , є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб’єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов’язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 360 (триста шістдесят) гривень 00 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Лисенко
постанова складена в повному обсязі – 11 травня 2010 року.