КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року справа № 2-а-4098/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників
від позивача: - Шевчук О.М.,
від відповідача: - Василенко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом приватного підприємства «Прима – плюс»
до Державної податкової інспекції у Києво – Святошинському районі Київської області
про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
в с т а н о в и в:
Приватне підприємство «Прима – плюс» (надалі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво – Святошинському районі Київської області (надалі – відповідач) про визнання недійсним рішення №0000382200 від 07.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99922,03 грн., а також акту виїзної позапланової документальної перевірки №545/2200/32999487 від 23.11.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства за період з 18.02.2008 р. по 26.10.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.11.2009 р. № 545/2200/32999467.
Згідно з актом перевірки позивач допустив порушення термінів розрахунків у зовнішньо-економічній діяльності (далі – ЗЕД) згідно Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі акту перевірки відповідачем 07.12.2009 р. було прийняте рішення №0000382200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99 922,03 грн.
Позивач вважає оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій незаконним в зв’язку з невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки, нормам діючого законодавства, тому просить суд вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати недійсним та скасувати.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним та скасувати рішення №0000382200 від 07.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99922,03 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов.
Зокрема, відповідач вказує, що позивачем, на виконання зовнішньоекономічного контракту 18.02.2008 р., здійснено передплату контрагенту у розмірі 20628, 00 дол. США.
Оскільки, відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» граничний термін надходження товару повинен був бути 16.08.2008 р., фактично товар, на суму 20628, 00 дол. США, приватним підприємством «Прима – плюс» отримано 26.10.2009 р., а також у зв’язку з тим, що позивачем не одержано висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, відповідач, враховуючи положення статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» прийняв рішення №0000382200 від 07.12.2009 р.
Крім цього, відповідач зазначає, що за період з 18.02.2008 р. по 26.10.2009 р., приватне підприємство «Прима-Плюс» мало прострочену дебіторську заборгованість за вищезазначеним зовнішньоекономічним контрактом, станом на 01.01.2009 р., 01.04.2009 р. та 01.07.2009 р. - на суму 20628, 00 доларів США.
Відповідач вважає, що заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом необхідно було задекларувати в розділі "фінансові вкладення" пункту 2.13 «Сума коштів, перерахованих за кордон по імпортних контрактах по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами».
Також, відповідач зазначає, що позивачем не подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами» станом на 01.10.2008 р., станом на 01.01.2009 р., станом на 01.04.2009 р., станом на 01.07.2009 р.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Приватне підприємство «Прима – плюс» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 14.05.2004 р. та перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі з 01.05.2004 р. за №979.
Судом встановлено, що між приватним підприємством «Прима-Плюс» та нерезидентом фірмою «ТОYОТSU АUТО SЕRVІСЕ СО» (Японія) укладено контракт №ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р. (надалі – контракт №ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р.), відповідно до якого продавець («ТОYОТSU АUТО SЕRVІСЕ СО») продає та поставляє, а покупець (приватне підприємство «Прима-Плюс») купує товар (запасні частини до легкового автомобіля).
За умовами поставки продавець поставляв покупцю товари згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 – CIF Іллічівськ або CIF Одеса, загальна вартість товару згідно контракту складала 600000,00 доларів США.
За умовами контракту покупець повинен перевести повну суму коштів по інвойсу на рахунок ТАС в доларах США.
18.02.2008 р. позивач здійснив передплату контрагенту, згідно виписки АКБ «Укрсоцбанк» та платіжного доручення від № 38 у розмірі 20628,00 доларів США.
23.11.2009 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача стосовно дотримання вимог валютного законодавства у взаєморозрахунках з нерезидентом - фірмою «ТОYОТSU АUТО SЕRVІСЕ СО» (Японія) по контракту № ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р.
Перевірка здійснювалась на підставі направлення №740 від 19.11.2009 р. виданого Державною податкової інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області та наказу керівника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області №529 від 19.11.2009 р.
У ході проведення перевірки, встановлено порушення позивачем приписів:
- статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо контракту № ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р. укладеного з нерезидентом - фірмою «ТОYОТSU АUТО SЕRVІСЕ СО» (Японія), а саме – несвоєчасно отримано товар на суму 20628, 00 дол. США, з 17.08.2008 р. по 26.10.2009 р., терміном на 436 днів;
- статті 9 та статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
Відповідачем, враховуючи приписи статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», позивачеві визначено суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99922, 03 грн. та 510, 00 грн., про що 07.12.2009 р. прийняті рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С», відповідно, №0000382200 та №0000392200.
Згідно пояснень представників сторін, позивачем самостійно сплачено суму штрафних (фінансових) санкцій визначених у рішенні форми «С» №0000392200 від 07.12.2009 р.
Не погоджуючись з рішенням №0000382200 від 07.12.2009 р. про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С», позивач звернувся до суду.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до пункту 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49 (із змінами і доповненнями) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період. Пунктом 3.2. «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 04.10.1999 року № 542, передбачено, що штрафні санкції застосовуються в кожному виявленому випадку порушення.
Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного Кодексу України, пеня, яка застосовується за порушення грошових зобов'язань у договірних відносинах, визначається як «неустойка, що обчислюється у від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання виконання».
Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачена статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відноситься до адміністративно – господарських санкцій, оскільки застосовується за невиконання умов зовнішньоекономічних цивільно-правових договорів.
Зазначена пеня не наведена в переліку податків (обов'язкових платежів), визначених в статтях 14 і 15 Закону України від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ “Про систему оподаткування”. Тому на її застосування не розповсюджується строк, передбачений статтею15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, початок перебігу якого пов'язаний з поданням податкової декларації. Пеня, що нараховується у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підпадає під законодавче визначення і є за своєю юридичною сутністю адміністративно-господарською санкцією.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається із повідомлення відповідача від 27.11.2009 року за № 13291/10/22-020 про розгляд заперечення до акту (а.с.22-23), днем фіксації відповідачем порушення термінів отримання товару за зовнішньоекономічним контрактом є день отримання листа-повідомлення від АКБ «Укрсоцбанк» від 01.09.2008 року за № 10-14/294 про порушення вказаних термінів на 180 днів.
Таким чином, з дати отримання відповідачем зазначеного повідомлення, строк застосування штрафних (фінансових) санкцій - 6 місяців з дня виявлення порушення, збіг.
Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, рішення №0000382200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте відповідачем 07.12.2009 р. (а.с.24).
Відповідно до викладеного, застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у вигляді пені за прострочення отримання товару за оскаржуваним актом перевірки є неправомірним у зв’язку з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського суду України, тобто сплину 6 місяців з дня виявлення порушення та 1 року з моменту його вчинення.
Водночас, затримка поставки товару згідно контракту №ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р., на митну територію України приватним підприємством «Прима Плюс» сталося з вини митних органів, а не з вини позивача або його контрагента за зовнішньоекономічним контрактом.
Так, на виконання умов вищезазначеного контракту, позивачем задекларовано товар, згідно з вантажною митною декларацією № 125000001/8 від 13.03.2008 р.
25.04.2008 р. Київською обласною митницею прийнято рішення №КТ-125-1649-089 про відмову в оформленні вказаної митної декларації, у зв’язку з незгодою щодо визначення коду товару згідно номенклатури УКТЗЕД, про що позивач повідомляв відповідача листами № 05/13 від 17.09.2008 р. (а.с.32) та №05/22 (а.с.33) від 23.12.2008 р., в яких просив продовжити терміни розрахунків згідно з постановою №14/9 від 05.10.2008 р.
Тобто, фактично поставка товару була здійснена, але у зв’язку з рішенням митних органів товар не був розмитнений.
У зв’язку з вищезазначеними обставинами позивач оскаржив рішення митних органів до Київського окружного адміністративного суду.
За загальними правилами, встановленими Законом України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними та іншими цільовими фондами» оскарження адміністративного акту призупиняє його дію до винесення остаточного рішення.
Крім цього, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р. по справі № 2-а-9/09/1070 визнано протиправним рішення № 125-2456-08 від 10.09.2008 р. Київської обласної митниці про визначення коду товарів, закуплених відповідно до контракту №ТАS-РRІМА РLUS LТD. 001 від 01.10.2007 р., та заявлених приватним підприємством «Прима-Плюс» до митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією від 10.07.2008 р. № 25000001/2008/910679, в частині їх класифікації, визначення кодів та проведення митного оформлення згідно з УКТЗЕД за кодами 8703239013, 8703329030, 8703229030 (а.с.80-84).
Також, згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р. по справі № 2-а-9/09/1070, судом визнано протиправним та скасовано рішення (картку) від 23.09.2008 р. № 125000001/2008/000536 Київської обласної митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.80-84).
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, щодо правомірності оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області рішення № 0000382200 від 07.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99922, 03 грн., за порушення термінів розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності, а тому воно підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір (державне мито) в сумі 3,40 грн., що в силу статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до складу судових витрат. Про відшкодування інших судових витрат позивач суду клопотань не заявляв.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області №0000382200 07.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99922, 03 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Прима-плюс» понесені ним витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) гривні 40 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Лисенко
Повний текст постанови виготовлений 29 червня 2010 року
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«29» червня 2010 р.
№2-а-4098/10/1070
Приватне підприємство "Прима-плюс"
вул. Антонова, 6-а, урочище "Чайка", с. Петроповлівська Борщагівка,
Києво-Святошинський район, Київсьа область, 08130
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 24.06.2010 р. у справі № 2-а-4098/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
_____________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«29» червня 2010 р.
№2-а-4098/10/1070
ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області
вул. Ломоносова, 34, м. Вишневе, Київська область, 08132
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 24.06.2010 р. у справі № 2-а-4098/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.