КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2010 року справа № 2-а-3918/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Маузренко О.В.,
за участю представників сторін
від позивача: - Варшавець Я.Л.,
відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
до підприємства об’єднання громадян «Інститут енергоефективних систем»
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області з адміністративним позовом до підприємства об’єднання громадян «Інститут енергоефективних систем» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 20574,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
У судовому засіданні 04.06.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, в судові засіданні двічі не з’являвся.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Підприємство об’єднання громадян «Інститут енергоефективних систем» зареєстроване 16.01.2007 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису про державну реєстрацію 1 339 102 0000 004038), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з 16.01.2007 р. за №563ГР.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме - відповідно до поданих відповідачем позивачеві звітних документів:
- податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2008 року (вх. №96914 від 18.11.2008 р.), листопад 2008 року (вх. №03467 від 18.12.2008 р.) грудень 2008 року (вх. №120189 від 20.01.2009 р.), березень 2009 року (вх. 10306 від 20.03.2009 р.) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті, становить, відповідно, 10234, 00 грн., 18, 00 грн., 810 грн. та 2312, 00 грн. Загалом - 13374, 00 грн.;
- декларацій з податку на прибуток підприємства вх. №103468 від 18.12.2008 р. та вх. №12881 від 09.02.2009 р. сума податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті, становить, відповідно, 5172, 00 грн. та 1924, 00 грн. Загалом - 7096, 00 грн.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.01.2009 р. позивачем була проведена тематична перевірка відповідача стосовно своєчасності сплати податку на додану вартість.
У ході проведення перевірки встановлено порушення відповідачем приписів пункту 5.3.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ), а саме – відповідачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов’язання про що складено акт №77 від 16.01.2009 р.
На підставі акту перевірки №77 від 16.01.2009 р., позивачем, враховуючи приписи підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, відповідачеві визначено суми штрафних санкцій у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, а саме - 1, 90 грн., про що прийнято податкове повідомлення – рішення №0000951502/0 від 16.01.2009 р.
Податкове повідомлення – рішення №0000951502/0 від 16.01.2009 р. вручено відповідачу 20.02.2009 р., про що свідчить підпис його повноважної особи на корінці зазначеного податкового повідомлення – рішення (а.с.11).
19.11.2009 р. позивачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка відповідача стосовно подання декларацій з податку на додану вартість.
У ході проведення перевірки, встановлено порушення відповідачем приписів абзацу «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, а саме відповідачем не подано у встановлені законодавством строки податкову декларацію до податкової інспекції, про що складено акт №487 від 19.11.2009 р.
На підставі акту перевірки №487 від 19.11.2009 р. позивачем, враховуючи приписи підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, відповідачеві визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340, 00 грн., про що прийнято податкове повідомлення – рішення №0011851502/0 від 19.11.2009 р.
Зазначене податкове повідомлення – рішення отримане відповідачем 26.11.2009 р., про що свідчить підпис його повноважної особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.48).
Таким чином, сума зобов’язань відповідача становить 20811, 90 грн. (13374, 00 грн. +7096, 00 грн. +1.90 грн. +340, 00 грн.=20811, 90 грн.).
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/2090 від 10.12.2008 р. у розмірі 10234, 00 грн. (вручена відповідачеві 02.06.09 р., про що свідчить підпис його повноважної особи на та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/1100 від 07.07.2009 р. у розмірі 20234,78 грн. (вручена відповідачеві 07.07.2009 р., про що свідчить підпис його повноважної особи на її корінці).
Як вбачається з облікової картки платника, позивачем враховуючи приписи Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 р. №290, відповідачеві нараховано пеню у розмірі 0, 22 грн.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР о б’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР) платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Згідно пункту 16.4 статті 16 Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України вiд 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України вiд 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України вiд 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.
Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України вiд 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Суму податкового зобов’язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2008 р. №2181-ІІІ).
Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначені вище суми податкових зобов’язань на день подання адміністративного позову відповідачем в повному обсязі самостійно не сплачені.
Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України вiд 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
За поясненнями позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України вiд 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.
Водночас, відповідно до пояснень позивача, сума узгоджених податкових зобов’язань відповідача, що підлягає сплаті на день звернення до суду, становить 20574, 78 грн. у зв’язку з наявністю залишку коштів від раніше здійсненої відповідачем переплати у розмірі 216, 44 грн. та частковим погашенням заборгованості у розмірі 20, 90 грн., загалом - 237, 44 грн.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.
На підставі зазначеного та пояснень позивача, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 20574, 78 грн.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з підприємства об’єднання громадян «Інститут енергоефективних систем» до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 20574 (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят чотири ) грн. 78 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Лисенко В.І.
З оригіналом згідно
суддя
постанову складено у повному обсязі 09 червня 2010 року
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«09» червня 2010 р.
№2-а-3918/10/1070
Державна податкова інспекція у Кєво-Святошинському районі Київської області
вул. Ломоносова, 34, м. Вишневе, Київська область 08132
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 04.06.2010р. в адміністративній справі №2-а-3918/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
_________________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«09» червня 2010
№2-а-3918/10/1070
Підприємство об’єднання громадян "Інститут енергоефективних систем"
вул. Озерна, 17, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район,
Київська область 08131
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 04.06.2010р. в адміністративній справі №2-а-3918/10/1070.
Суддя Лисенко В. І.