КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-748/10/1070
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Старової Н.Е.,
при секретарі Теплухіній М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до приватного підприємства «Ландер»
про про стягнення податкової заборгованості
В С Т А Н О В И В:
Білоцерківська ОДПІ (далі – позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з ПП «Ландер» (далі – відповідач) на користь бюджету податкової заборгованості в розмірі 3 737 грн. 50 коп.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач до судового засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, із клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось шляхом направлення на його адресу судових повісток.
Відповідно до статті 16 Закону від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості, зокрема, про місце проживання фізичної особи – підприємця (стаття 17 Закону від 15.05.2003 №755-IV).
Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Поштове відправлення, яким відповідачу направлялось повідомлення про розгляд справи повернулось до суду з відміткою підприємства поштового зв’язку про відсутність адресата за зазначеною адресою.
В силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
За даних обставин суд вважає, що повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи здійснено належним чином та наполягає на можливості розгляду справи за його відсутності.
Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню .
ПП «Ландер» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 28.04.1999р., ідентифікаційний код: 30420434 , місцезнаходження: 09100 , Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гетьманська, 10, кв. 1.
Відповідно до довідки № 79 від 30 березня 2009 року відповідач взятий на облік як платник податків 07 травня 1999 року за № 79, на дату видачі довідки перебував на обліку в Білоцерківській ОДПІ.
Працівниками відділу адміністрування податку на прибуток Білоцерківської ОДПІ було складено Акт № 645/151/15 від 20.02.2009р. щодо своєчасності відповідачем податкової звітності по податку на прибуток. Даним Актом було зафіксовано порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» а саме – порушено граничні строки подання податкових декларацій.
На підставі даного Акту перевірки заступником начальника Білоцерківської ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2009р. № 000154/151/757, на загальну суму 1 360,00 грн. Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ 03.03.2009р. було складено Акт № 49 про неможливість вручення повідомлення-рішення відповідачу, у зв’язку з чим його було вивішено на дошці податкових оголошень.
Працівниками відділу адміністрування податку на прибуток Білоцерківської ОДПІ було складено Акт № 2760/151/15 від 01.12.2008р. щодо своєчасності відповідачем податкової звітності по податку на прибуток. Даним Актом було зафіксовано порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» а саме – порушено граничні строки подання податкових декларацій.
На підставі даного Акту перевірки заступником начальника Білоцерківської ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008р. № 3196/471/15-3, на загальну суму 2 380,00 грн. Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ 01.12.2009р. було складено Акт про неможливість вручення повідомлення-рішення відповідачу, у зв’язку з чим його було вивішено на дошці податкових оголошень.
У суду немає відомостей щодо адміністративного чи судового оскарження відповідачем вказаних повідомлень-рішень, тому сама штрафних санкцій визначена ними вважається узгодженою.
Сума узгодженого податкового зобов’язання відповідача по податку на додану вартість та податку на прибуток, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, становить 5 166 грн. 26 коп.
У зв’язку несплатою відповідачем податкової заборгованості, Білоцерківської ОДПІ, відповідно до вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог, йому було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу № 1/85 від 23.01.2009р. на загальну суму – 2 380,00 грн.
Оскільки вищезазначена податкова вимога залишилась без задоволення, Білоцерківською ОДПІ було виставлено відповідачу другу податкову вимогу № 2/170 від 05.03.2009р. на загальну суму податкового богу – 2 379,00 грн.
Самостійно відповідачем зазначена сума податкового зобов’язання не сплачена.
На день судового розгляду, у суду немає відомостей про погашення відповідачем свого податкового боргу.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону №2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання підлягає стягненню з відповідача, як визнаний борг.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Статтею 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Оскільки відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позовних вимог та пояснень щодо даного спору не надав, при визначення суми яка підлягає стягненню з нього, суд виходить з наявних у матеріалах справи доказів та пояснень представника позивача і прокурора.
За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, який в силу пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з приватного підприємства «Ландер» ( ідентифікаційний код: 30420434) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 50 коп.
Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України .
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя