,КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року справа № 2-а-5965/10/1070
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого – судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників
від позивача: Демиденко Ю.В.,
від відповідача: - Гостищева Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кагарлицькому районі
про стягнення витрат, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (надалі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кагарлицькому районі (надалі – відповідач) про стягнення витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, поштових видатків у розмірі 142519, 80 грн.
Крім того, позивач просить суд поновити строк для звернення до суду.
Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначає, що у зв’язку з невірним зазначенням предмету спору у позовній заяві, поданій 21.01.2009 р. до Київського окружного адміністративного суду, а саме звернення з вимогою про визнання незаконними дій відповідача, у задоволенні позову відмовлено.
Враховуючи те, що постановою Верховного суду України від 30.09.2008 р. вирішено питання щодо предмету спору за зверненням Пенсійного фонду до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яке повинно вирішуватися вимогою Пенсійного фонду про стягнення витрат, а не вимогою про зобов’язання підписання акта звірки, позивач просить суд поновити строк звернення до суду у зв’язку із зміною предмету позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 29 червня 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку звернення до суду та позовні вимоги, просив суд поновити процесуальний строк звернення до суду, а також задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов, щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, наполіг на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом періоду з травня по грудень 2008 року подавались акти звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У зв’язку з тим, що відповідачем не було відшкодовано витрати на виплату державної адресної допомоги, допомоги на поховання та витрат на поштові видатки, позивач 21.01.2009 р. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогою про визнання незаконними дій відповідача щодо не включення в акти звірки витрат на виплату державної адресної допомоги, допомоги на поховання та витрат на поштові видатки.
У задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Як вбачається з постанови Верховного суду України від 30.09.2008 р., судом вирішено питання щодо способу захисту (відновлення) порушеного права, а саме – судом визначено, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання акта звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов’язання підписання цього акта.
Оскільки вказана постанова прийнята 30.09.2008 р., а позов Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кагарлицькому районі про визнання незаконними дій поданий до суду 21.01.2009 р., тобто у той час, коли позивач мав змогу ознайомитись із рішенням Верховного суду України від 30.09.2008 р., суд не знаходить підстав для визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому полягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кагарлицькому районі про стягнення витрат за 2008 рік, що здійснені ним виплати щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, поштових видатків лише у червні 2010 року, а також ту обставину, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас, суд вважає за необхідне надати правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що відповідачем не були включені до акту звірки та, як наслідок, не відшкодовано здійснені ним виплати державної адресної допомоги, допомоги на поховання та поштові витрати.
На думку позивача, витрати, понесені Пенсійним фондом України в період з травня по грудень 2008 року, у зв’язку із виплатою пенсій, передбачених статтею 26 Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та статтею 53 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що він діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
Зокрема, відповідач вказав, що Законом України від 23.09.1999 р. №1105-XVI «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладається своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті.
Виплата державної адресної допомоги Законом України від 23.09.1999 р. №1105-XVI «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не передбачена.
Щодо вимог позивача про відшкодування допомоги на поховання, відповідач вказав, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4, визначено вичерпний перелік сум, які приймаються до взаємозаліку для відшкодування видатків Пенсійного фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а отже допомога на поховання відшкодовується відповідачем тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з травня по грудень місяць 2008 року позивачем було виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У зв’язку з тим, що розмір пенсії зазначених осіб не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (надалі – Постанова № 265).
Пенсія особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі ? Фонд), у зв’язку з цим позивачем і відповідачем щомісячно проводилися звірки витрат по особових справах громадян, яким такі виплати було здійснено. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами за період з травня по грудень 2008 року.
За результатами таких звірок відповідачем не визнано витрати позивача, здійснені ним у періоді з травня по грудень 2008 року з виплати державної адресної допомоги, допомоги на поховання, а також поштових видатків на загальну суму у розмірі 142519,80грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі – Закон України № 1105-XIV).
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений статтею 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд.
Виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом наведено у статті 21 Закону України № 1105-XIV. Так, згідно з наведеною нормою, у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону; 2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі
настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання; 4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого; 5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати: а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики; б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі; в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів; г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі; д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування; 6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого; 7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла; 8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю; 9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду; 10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду; 11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування; 12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. № 5 - 4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі – Порядок № 5 - 4/4).
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються згідно із Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-XII та Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме:
1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував пенсію внаслідок нещасного випадку на виробництві;
3) допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію (якщо смерть настала за тих ж обставин, що і страховий випадок);
4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Наведене свідчить, що стаття 21 Закону України № 1105-XIV та пункт 4 Порядку містить виключний перелік сум, які приймаються до взаємозаліку для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Виплату адресної допомоги запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (надалі ? постанова № 265). Зокрема, згідно з вимогами п. 1 цієї постанови, у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Джерело виплат адресної допомоги визначено у пункті 4 постанови № 265. Так, ним передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна допомога.
Наведене свідчить, що зазначені норми постанови № 265 не узгоджуються з вимогами статті 21 Закону України № 1105-XIV та пункту 4 Порядку, якими врегульовані питання пенсійного забезпечення.
Крім того, жодного нормативного акта на виконання постанови № 265 (з приводу порядку та строків виплати адресної допомоги) прийнято не було, як і спільного рішення Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що на дату розгляду даної адміністративної справи судом, механізм відшкодування Пенсійному фонду України сум, виплачених ним в якості адресної допомоги, відсутній.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат, здійснених позивачем на виплату адресної допомоги у розмірі 140886, 33 грн. відсутні.
Стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування суми витрат допомоги на поховання, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 «Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826, Переліку обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №112, та Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 березня 2006 року, передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Отже, допомога на поховання відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками медичних закладів.
У зв’язку з тим, що позивачем не було надано відповідний висновок медичного закладу, стосовно померлої особи, відповідач, враховуючи приписи пункту 4 Порядку не прийняв взаєморозрахунків, в частині витрат по виплаті допомоги на поховання.
Наявні матеріали справи свідчать, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат допомоги на поховання у розмірі 809, 00 грн. заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, без зазначення прізвища особи, якій цю суму було виплачено, а також висновку медичного закладу про причини смерті особи.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат допомоги на поховання у розмірі 809, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині відшкодування витрат з виплати поштових видатків, судом встановлено наступне.
Позовні вимоги в частині відшкодування зазначених витрат заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, із зазначенням прізвищ осіб, яким цю суму було виплачено, а також періоду, в який ці виплати мали місце та їх розміру.
Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні інших доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині, крім наявних у матеріалах справи, він суду надати не може.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на поштові видатки у розмірі 824, 47 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлені ним правила передбачають можливість підписання актів звірки розрахунків лише за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняти до заліку здійснені позивачем витрати в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене та к еруючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кагарлицькому районі про стягнення витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, поштових видатків у розмірі 142519, 80 грн., - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Лисенко
повний текст постанови виготовлений 02 липня 2010 року
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«02» липня 2010 року
№2-а-5965/10/1070
Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області
вул. Незалежності, 3, м. Кагарлик, Київська область 09200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 29.06.2010 р. у справі № 2-а-5965/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
_____________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«02» липня 2010 року
№2-а-5965/10/1070
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
у Кагарлицькому районі Київської області
вул. Червоноармійська, 26, м. Кагарлик, Київська область, 09200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 29.06.2010 р. у справі № 2-а-5965/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.