КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2010 року
справа № 2-а-5343/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В.,
за участю представників осіб, які беруть участь у справі
від позивача: Руденко А.В. (за довіреністю),
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав – Хмельницькому Київської області
до закритого акціонерного товариства «Переяслав – Хмельницький хлібозавод»
про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав – Хмельницькому Київської області (надалі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Переяслав – Хмельницький хлібозавод» (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 48155,75грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Переяслав – Хмельницькому Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року у розмірі 48155, 75 грн., що підтверджується відповідним розрахунком суми страхових внесків.
Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 48155, 75 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Представник позивача у судове засідання 07.07.2010 р. не з’явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, в судові засідання двічі не з’явився.
Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Роботодавцем в розумінні Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною третьою статті 15 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за №10-31-04-249, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058- IV.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 19 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Як вбачається з поданого позивачу відповідачем звітного документу, а саме - розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 48155, 75 грн.
Зазначений розрахунок поданий відповідачем в електронній формі, тому відповідно до пункту 2.3 «Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 №7-7, він є оригіналом, має юридичну силу, повинен зберігатися та можуть використовуватися як доказ в суді або під час розгляду спорів у досудовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, направлено вимогу про сплату недоїмки від 01.05.2010 р. № Ю-227 на загальну суму заборгованості, що становить 583365, 93 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 05.05.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії корінця зазначеної вимоги (а.с.19).
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV).
Процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлена Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-2 (надалі – Порядок №21-2).
Водночас, згідно з пунктом 1.2 Порядку №21-2, не може бути оскаржена страхувальником, зокрема, вимога про сплату недоїмки, сформована на підставі зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, та вимога, узгоджена відповідно до частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. №1058- IV.
Станом на день розгляду справи доказів щодо оскарження вимоги, яка сформована на підставі самостійно визначеного відповідачем зобов’язання, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена в повному обсязі, суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати в самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках за березень місяць 2010 року у розмірі 48155, 75 грн.
Приписами статті 67 Конституції України визначений обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 48155, 75 грн., відповідачем в самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Переяслав – Хмельницький хлібозавод» (код ЄДРПОУ - 32020232) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав – Хмельницькому Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 48155 (сорок вісім тисяч сто п’ятдесят п’ять) грн. 75 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І.Лисенко
постанова складена в повному обсязі та підписана 09 липня 2010 року
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«09» липня 2010 року
№2-а-5343/10/1070
УПФУ у м. Переяслав - Хмельницькому Київської області
08400, Київська обл., м. Переяслав - Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 28
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 05.07.10 р. в адміністративній справі №2-а-5343/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
_____________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«09» липня 2010 року
№2-а-5343/10/1070
ЗАТ "Переяслав - Хмельницький хлібозавод"
08400, Київська обл., м. Переялав -Хмельницький, вул. Грушевського, 61
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 05.07.10 р. в адміністративній справі №2-а-5343/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.