КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2109/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді     Старової Н.Е.

при секретарі              Пшик Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Казенного заводу порошкової металургії  

до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Казенний завод порошкової металургії (далі – позивач) звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі – відповідач) № 0004341503/0 від 02.11.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем вчасно та в повній мірі сплачувались суми земельного податку.

В судовому засіданні представник позивача мотивовано підтримав позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0004341503/0 від 02.11.2009р. та відмовився від позовних вимог щодо стягнення сплаченої ним суми судового збору.

Представник відповідача позовних вимог не визнав. Пояснив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності до норм законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

22.10.2009р. Броварською ОДПІ було здійснено документальну невиїзну перевірку позивача зі своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному та комунальному податкам м. Бровари та земельному податку Броварського району.

За наслідками перевірки складено Акт № 760/1503/00186192.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004341503/0 від 02.11.2009р., яким позивачу визначено сплатити штрафні санкції в сумі 590,40 грн.

Відповідно до Акту перевірки перевірці підлягало питання своєчасності та повноти сплати позивачем податку за землю з березня 2008 року по вересень 2008 року.

Статтею 14 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (далі – Закон № 2535-XII) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім  громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають  відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням  земельної  ділянки  податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою  річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до статті 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у  податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та  землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки  за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно  протягом 30  календарних  днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач своєчасно сплачував земельний податок за перевіряємий період.

Як пояснив представник відповідача, перераховані суми направлялись на погашення заборгованості за попередні періоди відповідно до підпункту 7.7 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-III), де вказано, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У зв’язку з чим заперечив про зміну відповідачем цільового призначення платежу.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону № 2181-III, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Отже, у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів сплачені суми податкових зобов’язань за спірний період, у зв’язку з чим позовні підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області  № 0004341503/0 від 02.11.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст.. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя