ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"11" серпня 2006 р. Справа № 200/18-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль"
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування та визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій
За участю представників:
Позивач - Дзюбенко С.М.
Відповідач - Коваленко І.М., Шепітько О.І.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(далі - позивач) до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002672310/0 від 10.02.2006 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 05.06.2006 року та призначено попереднє судове засідання на 04.07.2006 року.
В судовому засіданні 04.07.2006 року було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення розгляду справи на 01.08.2006 року. В судовому засіданні 01.08.2006 року в розгляді справи було оголошено перерву до 11.08.2006 року.
В судовому засіданні 11.08.2006 року позивач підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позову посилається на необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем невірно кваліфіковане встановлене порушення, тому донарахування сум ПДВ та застосування штрафних санкцій за прострочення їх сплати є протиправним.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на встановлення під час перевірки факту включення до податкового кредиту у березні 2005 року податкової накладної за квітень 2005 року на суму 1796 грн., що позбавляє позивача права на такий податковий кредит і, оскільки відповідна сума податкових зобов’язань своєчасно не була сплачена до бюджету, були нарахована штрафна санкція за затримку сплати.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За наслідками проведення Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією планової документальної виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів позивачем за період з 01.10.2003 року по 31.03.2005 року було складено Акт від 19.08.2005 року № 211/23-1/20572069. На підставі даних акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002672310/0 від 10.02.2006 року про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1796 грн. та застосування штрафної санкції за затримку його сплати в сумі 898 грн.
Як свідчать дані податкової перевірки, спірне податкове повідомлення-рішення було винесене у зв’язку зі встановленням факту порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки було завищене від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість у березні 2005 року у зв’язку зі включення до свого податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2005року 1796 грн. на підставі податкової накладної № 1262 від 05.04.2005 року, тобто за наступний місяць квітень 2005 року. Оскільки, відповідна сума податкових зобов’язань не була своєчасно сплачена позивачем, було застосовано штрафну санкцію за затримку сплати.
Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки у відповідному звітному періоді за березень 2005 року податкова накладна за квітень 2005 року була включена помилково, однак такий факт не є підставою для висновку про завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість у березні 2005 року та нарахування відповідних податкових зобов’язань, оскільки у спірному звітному періоді від’ємне значення ПДВ було визначене позивачем на 12728 грн. менше, ніж він має право за наявними податковими накладними.
Як встановлено судом, в Акті перевірки мав бути досліджений факт своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати, зокрема, податкових зобов’язань з ПДВ у березні 2005 року, однак, перевіряючими не були досліджені всі обставини господарської діяльності позивача з об’єктивним визначенням суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, лише було встановлено одноразовий факт порушення, на підставі якого зроблено висновки про заниження податкових зобов’язань без врахування всіх обставин та даних податкової та бухгалтерської звітності позивача.
Зокрема, з Акту перевірки вбачається визначення суми податкового зобов’язання лише на підставі перевірки і співставлення даних податкової декларації, що відображено в таблиці № 2.5.2 Акту. Тобто фактично перевірка стосувалась правильності складення податкової декларації за березень 2005 року. Щодо фактичних даних господарської діяльності позивача, Акт перевірки не містить інформації, однак визначене порушення стосується заниження податкового зобов’язання з ПДВ, а не відповідальності за порушення в оформленні податкової звітності.
В ході розгляду спору позивач зазначив про невикористане право на податковий кредит у березні 2005 року на суму 12 728 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано даними проведеної документальної перевірки. За даними Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), яка досліджувалась при проведенні перевірки, позивачем здійснено господарські операції, що дають право на податковий кредит у сумі 1136116 грн., з яких було заявлено 1123391 грн. Таким чином, помилкове включення до податкової декларації за березень 2005 року 1796 грн. не може свідчити про заниження податкових зобов’язань при наявності невикористаного права на податковий кредит у значно більшій сумі.
Оскільки оподаткування здійснюється за наслідками господарської діяльності підприємства на підставі даних податкової звітності, дослідженню підлягають як дані звітності, так і обставини про фактичні дані господарської діяльності. Тому висновки про факт невиконання податкового зобов’язання з ПДВ на суму 1796 грн. не підтверджені даним перевірки і необґрунтовані відповідачем.
Встановлений факт порушення в заповненні податкової декларації є підставою для застосування передбаченої відповідальності, однак для визначення факту невиконання податкових зобов’язань, порушення в оформленні податкової звітності мають бути досліджені на основі фактичних даних бухгалтерської звітності підприємства.
Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні податкового зобов'язання крім встановленого факту недостовірності даних податкового обліку, дослідженню підлягають наявність вини в формі умислу чи необережності та відповідні негативні наслідки і причинний зв'язок між ними.
Дослідивши підстави винесення спірного податкового повідомлення-рішення судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про необхідність застосування відповідальності не дослідивши необхідних ознак порушення, зокрема, щодо негативних наслідків та причинного зв'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином спірне податкове-повідомлення-рішення не може вважатись обгрунтованим, і передбачена ним відповідальність застосованою правомірно. Висновки відповідача про заниження позивачем своїх податкових зобов’язань з податку на додану вартість внаслідок помилки в формуванні податкового кредиту, не обґрунтовані, а тому правомірність нарахування податкового зобов’язання та застосування до позивача відповідальності не доведена.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002672310/0 від 10.02.2006 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(08307, Київська обл., м. Бориспіль-7, аеропорт) 3,40 (три) грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.