Справа № 4-с-33/10
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого – судді Мусієвського Є.П.
при секретарі - Пелещишин І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження,
в с т а н о в и в :
Скаржниця звернувся до суду зі скаргою на постанови Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження, мотивуючи свою скаргу тим, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.09 р. було накладено арешт на 38/100 частини земельної ділянки і на незавершений будівництвом об’єкт по АДРЕСА_1 та заборонено проводити будь-які будівельні роботи. Державний виконавець ОСОБА_2 не мав законних підстав відкривати провадження по виконанню ухвали суду, оскільки судом не видавався виконавчий лист. Крім того держвиконавець відкрив провадження 27.03.09 р. за ухвалою суду, яка не набрала законної сили, а також не повідомив скаржницю про прийняті ним рішення. Держвиконавцем неправильно було вказано прізвище боржника замість ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_3. У 2009 році держвиконавець ОСОБА_2 закінчив виконавче провадження , а постановою від 04.06.2010 р., без її відома та повідомлення, знов відкрив виконавче провадження. Просить скасувати постанову державного виконавця від 04.06.2010 року про відкриття виконавчого провадження про заборону провадити будь-які будівельні роботи, щодо незавершеного будівництвом об»єкту по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник скаржниці скаргу підтримав та дав пояснення аналогічні вищенаведеному та доповнивши скаргою про скасування постанови від 27.03.2009 року про відкриття виконавчого провадження та від 30.03.2009 року про накладення арешту на 38/100 частки земельної ділянки та на незавершене будівництвом об»єкт по АДРЕСА_1 та зняття арешту, просить скарги задоволити.
Представник Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 в судовому засіданні проти скарги заперечив, подав письмові заперечення та пояснив, що 30.03.09 р. ним було відкрито провадження по виконанню ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2009 р. про накладення арешту на 38/100 частини земельної ділянки та заборони проводити будівельні роботи, щодо незавершеного будівництвом об’єкту. 30.09.09 р. ним винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення про заборону його відчуження. Оскільки згідно даних ОКП БТІ та Ео ОСОБА_3 нерухомим майном не володіла, а з виходом на місце було встановлено, що будівельні роботи не ведуться, то постановою від 25.05.09 р. виконавче провадження було закінчено.01.06.2010 р. ОСОБА_4 звернувся з заявою про повторне виконання ухвали суду в частині –заборони проведення будівельних робіт. 04.06.2010 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 23.06.2010 р. ОСОБА_1 була ознайомлена з даним документом про що складено відповідний акт. 25.06.2010 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв’язку з фактичним виконанням. Вважає прийняті держвиконавцем рішення законними і просить скаргу відхилити.
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали виконавчих проваджень №712/16 та 330/16, дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2009 р. з метою забезпечення позову було накладено арешт на 38/100 частини земельної ділянки та незавершений будівництвом об’єкт по АДРЕСА_1 належних ОСОБА_5 та заборонено проводити будь-які будівельні роботи щодо незавершеного будівництвом об’єкту.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.02.2010 р. ухвала районного суду від 18.03.09 р. залишена без змін.
30.03.2009 р. постановою державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського міського РУЮ ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2009 р.
30.03.09 р. постановою того ж держвиконавця накладено арешт на майно, яке зазначено в ухвалі суду.
З листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 16.04.09 р. слідує, що ОСОБА_1 не здійснювалась державна реєстрація на нерухоме майно, а тому постанова держвиконавця від 30.03.09 р. не прийнята до виконання.
Відповідно до акту державного виконавця від 11.05.09 р. будівництво по вул.. Кричевського,94 у м. Львові не ведеться з квітня 2009 р.
Постановою держвиконавця від 25.05.2009 р. виконавче провадження у справі закінчено.
З заяви ОСОБА_4 від 31.05.2010 р. на адресу Залізничного ВДВС Львівського МУЮ вбачається, що ОСОБА_4 повторно звернувся з проханням виконати ухвалу суду від 18.03.09 р. в частині заборони проведення будівельних робіт щодо незавершеного будівництва.
04.06.2010 р. держвиконавець ОСОБА_2 відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали Залізничного районного суду м. Львова в частині заборони проводити будь-які будівельні роботи щодо незавершеного будівництвом об’єкту по АДРЕСА_1.
Згідно акту державного виконавця від 23.06.2010 р. ОСОБА_1 була ознайомлена з ухвалою суду, про що свідчить її підпис.
Постановою дежвиконавця від 25.06.2010 р. виконавче провадження у справі було закінчено.
Ч.9 ст. 153 ЦПК України передбачено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ч.10 ст.153 ЦПК України встановлює, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчі листи та інші судові документи можуть пред’являтись до виконання протягом трьох років.
Ст.24 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання
виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не
закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і
цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та
пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за
належним місцем виконання рішення.
Ч.4 п.3 ст. 25 вказаного Закону встановлено, що негайному виконанню підлягають рішення: в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів.
Згідно ст..37 Закону - виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Виходячи з досліджених матеріалів та вимог діючого законодавства суд приходить до висновку, що дії та рішення державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ Заразки Є.І. по примусовому виконанню ухвали суду від 18.03.2009 р. були прийняті та вчинені відповідно вимогам закону, в межах його повноважень, права та законні інтереси заявниці при проведенні виконавчих дій порушені не були, а доводи представника скаржниці є необґрунтованими та надуманими.
Законність ухвали суду про забезпечення позову підтверджена ухвалою апеляційного суду.
Суд бере також до уваги, що у скарзі ставиться питання про скасування постанови держвиконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2009 р., однак у матеріалах виконавчого провадження постанови від такої дати не існує. Не заслуговує на увагу і твердження представника скаржниці про її необізнаність щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову, оскільки це спростовується апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 06.11.2009 р., якою оскаржувалась ухвала суду, а також вимогами ст.14 ЦПК України щодо обов’язковості виконання судових рішень громадянами.
Керуючись ст.ст.153, 386, 387ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
У задоволенні скарг ОСОБА_1 - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали та подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя