Справа № 2-1063/10

        Р І Ш Е Н Н Я

                       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 липня  2010 року                                     м.Ковель                                                      

    Ковельський міськрайонний суд     Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                         Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                     Шокот С.Т.

     представника позивача                                                   ОСОБА_1

     відповідача                             ОСОБА_2

     представника відповідачів                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі  цивільну справу за позовом  АТ Банк «Фінанси та кредит» (далі Банк) в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення, -

                           В С Т А Н О В И В :

    Банк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру. На обгрунтування своїх вимог вказав на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 29.11.2007 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № Ф1-07/57805-21 (далі Договір), з терміном повернення коштів до 28.11.2022 року, відповідно до якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 180 000.00 гривень.  Згідно умов договору погашення кредиту здійснюються позичальником щомісячно у відповідності до графіку повернення кредиту. В забезпечення виконання зобов’язання за Договором між Банком і відповідачами 29.11.2007 року укладено іпотечний договір № 57805-3, згідно якого іпотекодавці передали в іпотеку двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1.  Станом на 14.05.2010 року відповідач заборгував по кредиту, відсотках та з урахуванням пені всього на суму 411 726.76 гривень. Просить звернути стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості на користь АТ Банк «Фінанси та кредит» за договором про відкриття кредитної лінії № Ф1-07/57805-21 від 29.11.2007 року в сумі 411 726.76 гривень та судові витрати.

    В  судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю  та просить його задовольнити з викладених підстав.

    Відповідач та представник відповідачів в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали, хоча визнає факт заборгованості перед банком по кредиту, зобов’язується заборгованість погашати. Відповідач пояснив, що всі відповідачі проживають в квартирі, яка перебуває в іпотеці,  іншого житла в них немає. Він на даний час частково сплачує заборговану суму, не відмовляється від повернення кредиту, однак через скрутне матеріальне становище він не в змозі в повній мірі виконувати взяті зобов’язання. Крім того, в минулому році вже було судове рішення по цьому факту. Просить не висиляти його з членами сім’ї з квартири, оскільки він з сім’єю іншого житла не мають, не передавати їх квартиру на продаж Банку.        

    Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Копією договору про відкриття кредитної лінії № Ф1-07/57805-21 від 29.11.2007 року між Банком в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» та ОСОБА_2 стверджується, що Банк відкриває ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію в розмірі 180 000 гривень під 15.5 процентів річних з дотриманням відповідних умов договору та терміном повернення до 28.11.2022 року, а у  випадку їх невиконання, кредитор має право достроково стягувати заборгованість, нараховані відсотки та штрафні санкції.

    Копією іпотечного договору № 57805-3 від 29.11.2007 року стверджується, що ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 передають в іпотеку Банку двохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, де самі мешкають, у забезпечення виконання зобов’язань та повернення ОСОБА_2 кредитних ресурсів за договором № Ф1-07/57805-21 від 29.11.2007 року.

    Згідно представленого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що на 14.05.2010 року загальна сума сукупної заборгованості до сплати складає 411 726.76 гривень, в тому числі: загальна сума заборгованості по кредиту – 178 928.81 гривень, загальна сума заборгованості по відсоткам – 51 277.18 гривень, загальна сума пені – 181 520.77 гривень.  

Положеннями ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.    

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.    

    Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, що обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

    Статею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

    Положеннями ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно ч. 1 ст. 590 цього ж Кодексу, звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу кредит в розмірі 180 000 гривень, з строком погашення по 28.11.2022 року. Відповідач спочатку добросовісно виконував взяті на себе зобов’язання, однак з 2008 року в нього сплата передбачених договором платежів проводилась не в повному розмірі, а за деякі місяці взагалі не проводились, що призвело до виникнення заборгованості.

Як слідує з копії рішення Ковельського міськрайонного суду по справі № 2-547/09 від 09.04.2010 року щодо солідарного стягнення заборгованості по кредитному договору № Ф1-07/57805-21 від 29.11.2007 року, що стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АТ Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» заборгованість по кредиту в сумі 180 000 гривень, нараховану пеню за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків у сумі 14 436.59 гривень, нараховані відсотки в сумі 13 855.40 гривень, а всього 208 291.99 гривень та судові витрати по справі.

    Суд вважає, що сума виниклої заборгованості судом вже стягнута і на даний час проводиться виконавче провадження по даній справі, тому у суду немає підстав повторно приймати рішення з того самого предмету спору. крім того дія договору ще не закінчилася, відповідач частково виконує погашення виниклої заборгованості, тому в суду немає підстав для застосування кардинальних заходів щодо виселення мешканців АДРЕСА_1 та передачі цього житлового приміщення Банку для реалізації.

    Крім того, Банк звертається до суду з позовом про стягнення всієї суми кредиту, а не заборгованої суми, що на думку суду є безпідставним, оскільки строки договору не закінчилися та відповідач проводить часткове погашення заборгованості. Поряд з цим, Банк має право застосовувати до порушника інші заходи впливу, які визначені в договорі.

    Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд також враховує ту обставину, що у відповідачів відсутнє інше житло.  

    Таким чином, позивачем доведено факт часткового невиконання відповідачами зобов'язання по кредитному договору, а тому його вимоги є частково підставними, але на думку суду є передчасними і не справедливими.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

    На підставі ст.ст. 3, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215 ЦПК України,  С У Д, -

        В И Р І Ш И В :

    Відмовити в задоволенні позову АТ Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення.

    Понесені судові витрати залишити за позивачем.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                 В.М.БОНДАР